Якщо це дійсно хтось читає, то хочу просто сказати, що поки що це всі мої вірші (так, є у мене ще два але: один скидається більше на якусь маленьку гумореску, тому я подумала, що він тут буде недоречним, а інший взагалі варто стерти з лиця землі і сторінок документів – він жахливий)! І писати їх найближчим часом я не планую. Хоча, на мою думку, творчість неможливо спланувати. Коли є натхнення та ідеї – ти пишеш. Немає – не пишеш. А на поезію в мене натхнення вже ой як довго немає. Вірш, присвячений мамі, був винятком. Тому, не знаю, коли напишу новий і чи взагалі повернуся до їх написання.
Я взагалі дуже критично ставлюся до своєї писанини, особливо до поезії. Колись мої ж вірші мені подобалися, справді, у них я чудово могла висказати все, що боліло та нило. Зараз же, вони для мене прісні, примітивні, нецікаві та незграбні, наче каченя, що тільки вилупилося з яйця. Коротше, якось так. Але якщо все ж таки, знайшлися сміливці, що прочитали мою "творчість", я вам найдзвичайно вдячна, мені дуже приємно.
Дякую всім!
Занавіса!
15 березня 2018 рік
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пелюстки Творчості (поезія)
PuisiМізерна жменька власних віршів, з яких і розпочався мій шлях убогого письменника. Це сад моїх думок та почуттів. Це мої квіти, які я вирощувала з любов'ю і турботою, аби потім з них скласти пишний букет поезій. Ці вірші не досконалі, і можливо, зан...
