Як завжди я появилась на тому полі : легкий вітерець, і знову ж заходило сонце...
Йору біля мене не було, тому я вирішила піти до його дому .
Як і я здогадалась , він там і чекав мене.
Йору: - Ти всеж прийшла, вибач за вчорашнє непорозуміння.
Хін: - Ви чуть не повбивали один одного.
Йору: - Просто в мене є деяка проблема , з народження в деякий момент я перестаю себе контролювати , це напевно наслідки того , що мої батьки були темними заклинателями , і вони випробовували дещо на мені. Їх наказали смертною карою через те що вони використовували темну магію, але ж вони це робили щоб допомогти людям, та про це навіть слухати не стали. Ну і в мене ще був брат , говорять що я, коли був не при собі, закодував його в дзеркалі , тепер він не може вибратись і я мушу йому допомогти, я не знаю чи це правда тому я відправлюся до свого рідного дому , і прошу тебе щоб ти мені допомогла.
Хін: - Звичайно , - відповіла я без вагань, - але ти краще знаєш Юмі, чому не він?
Йору: - Це через деяке заклинання , про нього ти дізнаєшся коли ми будемо в домі.
Хін: - Ну добре...
Йору: - Тоді відправляємся прямо зараз.
Хін: - Ага.
Ми пішли через якийсь ліс, та потім натрапили на хижину.
Йору: - Це мій рідний дім , не бійся що він в такому стані, просто там давно вже нікого не було...
Всередині хижина була вся в павутині , вікна забиті дошками. Йору показав пальцем на одні із дверей:
- Сюди.
Я кивнула, і ввійшла. Там на столі стояла потухша свічка і багато записів, а на підлозі стояв якийсь предмет накритий простинею і схожий на дзеркало.
Йору: - Ну і ось те заклинання, яке Юмі не захотів проводити. Називається " Сплетіння душ".
Хін: - Звучить дивно, але це заради спасіння твого брата.
Йору: - Якщо б в мене був ще один брат , то мені б не прийшлось проводити це заклинання. Просто потрібно дві людини якось зв'язані з тим кого хочемо розкодувати. Завдяки "Сплетінню душ" , ти будеш пов'язана зі мною і моїм братом.
Хін: - Емм... ясно, ну і як його проводять?
Йору: Склади свої руки з моїми в замок і повторюй за мною все що я скажу, коли я кивну, то ти маєш мене обняти, але не просто обняти , а ніби маєш до мене якісь почуття , інакше нічого не получиться.
Тепер я зрозуміла чому Юмі відмовився...
Хін: - Ну добре...
Йору: - Тоді приступимо , і не бійся , все буде добре.
Він взяв мої руки , і склав їх зі своїми в замок. Далі він щось говорив і я повторювала за ним .
Настав момент істини , він кивнув , і я обняла його, Йору подобався мені , тому саме ці почуття я проявила.
Я відчула якийсь зв'язок, мабуть все получилось.
Йору: - Чудово!! Я не знав що все так пройде, зазвичай це заклинання проводять кілька разів , або ж зовсім нічого не получається... Що це були за почуття до мене?
Хін: - Я тобі пізніше все розкажу, - я стримала себе щоб не почервоніти, - так... давай визволяти твого брата.
Йору: - Звичайно!
Він привідкрив простиню і завмер, мені не було видно , тому я не знала що сталося, Йору опустив руки і його погляд здавався пустим.
Простиня легко з'їхала вниз, а під нею дзеркало... воно було розбите.
Йору: - Його вже немає ... - з його очей покотились сльози , вони іскрились на легкому світлі , яке пробивалось через закриті дошками шибки .
Я напевно зрозуміла в чому річ, тому з співчуттям обняла його.
Але мені здається що все це сталося набагато давніше , видно що простиня припала великим шаром пилу і дзеркало не було розбите недавно...
І на цьому моменті я проснулась...
Хін: - Все ще ніч?? Значить... я можу повернутись до Йору.
Я заснула:
Хін: - Звичайно, те саме поле... Піду до дому Йору , можливо він там.
Йору сидів у своїй кімнаті із задуманим виглядом.
Йору: - Я вирішив розпитати що ж сталося, та мені сказав один лісник що до того дому ніхто ніколи не заходив , бо всі думали що та хижина проклята, але три роки тому він побачив як з неї виходить якийсь хлопець в чорній мантії , із якимось осколком в оці.
Хін: - Може...це твій брат?
Йору: - Не знаю , бо є один в нас такий "винищувач зла" , називають його Назо , і ніхто не знає хто він насправді, ходить він в чорній мантії і має біле волосся. Він не схожий на мого брата , та напевно Назо його і вбив, тепер черга за мною.
Хін: - Ну... але ти ж сам сказав що ніхто туди не заходив.
Йору: - Йому не страшне ніяке прокляття, бо він сам його і знищує. Думав які і батьки такі і сини. Хіно, якщо зі мною щось станеться, то розкажи все Юмі, він знає що робити.
Хін: - Добре..
Йору: - Вже сходить сонце, в реальності ми ще можемо зустрітись , тому не прощаюсь .
Я проснулась, і не знала що й думати... Йору в небезпеці , це я знала точно.
І все-таки.... те заклинання на мене подіяло , я зв'язана з Йору, тому скоро все йому розкажу.
Від автора: що ж станеться з Йору??💕
Скоро дізнаєтесь.
