Я хотіла вибачитись перед Юмі, але не могла його знайти. Тому вирішила подзвонити:
Хін: - Привіт , Юмі вибач мене за все..
Юмі: - Ти не винна , я просто плакса, треба було тобі раніше про все сказати, та я для тебе просто друг...
Хін: - Ти не плакса , ти хороший хлопець... І тим більше Йору зараз потрібна допомога.
Юмі: - А щось не так?
Хін: - Давай зустрінемось, і я все поясню.
Юмі: - А де?
Хін: - Біля твого дому.
Юмі: - Гаразд.
Я вийшла на вулицю , і побігла до дому Юмі. Він чекав мене на лавці.
Юмі: - Розказуй.
Хін: - Коротше кажучи , якийсь Назо може прийти по Йору , і вбити його.
Юмі: - Все дуже погано... Йору необхідно провести "Очищення душі".
Хін: - Тут по назві все зрозуміло... А як це проводять?
Юмі: - Все просто, але є одна проблема... Потрібно знайти Йору швидше, ніж це зробить Назо... Де ти появляєшся ввісні?
Хін: - На тому полі, де в нас був пікнік.
Юмі: - Ну, тоді ввісні зустрінемось.
Хін: - Ти що, тоже можеш так як Йору?
Юмі: - Так, но я давно цього не робив.
Хін: - До вечора ще далеко, постарайся заснути раніше.
Юмі: - Ти теж, бувай.
Хін: - До зустрічі.
Я пішла до дому.
*Тим часом Йору*
(Від сторони Йору)
Йору: - Чому я не можу проснутись?
Назо: - Давненько ми не бачились...ммм... А знаєш, я скучив за тобою...
Йору: - Все це через тебе! Чому ти не даєш мені нормально жити?!
Назо: - Зло потрібно знищувати... Ну а ти зовсім не змінюєшся...
Я зовсім перестав відчувати своє тіло , і повалився на землю...
Прийшовши до тями , зрозумів що в мене дуже великі проблеми... Я сидів прив'язаний до якогось стовпа, з зав'язаним ротом , в темній кімнаті...
Назо: - Оуу... ти проснувся , готуйся до найгіршого...
Він запалив свічку, в його руках був ніж і мотузка.
Назо: - Що, не можеш нічого сказати??... Ха хаа , звичайно...
Він зняв мотузку з мого роту.
Йору: - Розв'яжи мене!!!
Назо нахилився до мене, і я плюнув йому в очі.
Назо: - Мерзотник!! Знай, твої муки будуть найгіршими... І не моли про пощаду!!!
Йору: - Сам мерзотник, ти вбив мою сім'ю!
Назо: - Не знаю про що ти верзеш...
Він зав'язав мій рот якоюсь тканиною, і я вже нічого не міг сказати...
Назо: - Ну що ж... Приступимо. Бачиш ось цю мотузку, - він взяв якусь мотузку в руки, - що буде , якщо я тобі нею перемотаю руки, та так щоб ти їх навіть не відчував??
Назо затягнув тією мотузкою мої кисті , це було дуже боляче, та враз я й зовсім перестав відчувати свої руки...
Назо: - Щось ти дуже блідий...Я зараз приведу тебе до тями, - і він став лупити мене кулаками, - ось так!!
Я застонав від болю. Це було невиносимо.
Назо: - Я бачу тобі мало??!
І він став бити мене ногами в спину , в живіт. З мого роту потекла кров, замастивши тканину , якою він був зав'язаний. Таке відчуття, що це останні миті мого життя...
Від автора: а вам жаль Йору??
