(Від сторони Хіноде)
Я лежала на траві , біля якогось містечка, в небі літали птахи, віяв легенький вітерець, заходило сонце...
Хін: - Де я??
Йору: - Привіт , давай мені руку, і я все тобі розкажу, вже заходить сонце , тому нам треба поспішати.
Я піднялась і нічого не відповіла бо була в легкому шоці , він взяв мою руку , і кудись повів.
Йору: - Так... ти скажеш мені своє ім'я??
Хін: - Я...я Хіноде, - він надто близько, а я червона як помідор, а ще ця його усмішка...
Йору: - Я Йору , приємно познайомитись.
Хін: - Ти мені скажеш що відбувається?? - все що я змогла сказати.
Йору: - Ну добре... Ти ввісні попала у паралельну реальність.
"Подумаєш, якийсь там паралельний світ" - ця саркастична фраза пролунала в моїй голові.
Хін: - Це ж моя фантазія , я відь у сні .
Йору: - Скажу прямо, це паралельна реальність , коли ти проснешся , то знову попадеш в свою реальність.
Хін: - Добре, я зрозуміла... Стоп, що?!
Йору: - Жартую, я тобі приснився.
Хін: - А..
Він приклав свою руку біля моєї шиї , таким чином прижавши мене до стіни , я не могла нічого зробити. Існує такий закон: " тіло прижате до стіни, не сопротивляється". Ну... це була безвихідна ситуація. Він здавався милим , поки був ним. Тепер мені трохи страшно...
Йору: - Ти мені подобаєшся...
І він мене обняв. В мене нема слів.
Йору: - Не бійся , - він усміхнувся і подивився мені прямо в очі , - можливо ти мене не знаєш, но я вже давно люблю тебе.
Хін: - Тобто??
Йору: - Ти і в реальному , і в паралельному світі , така мила ...
Хін: - Я ще тебе ніколи не зустрічала.
Я б втекла від нього без вагань, но Йору все ще тримав мене.
Йору: - Ми ще зустрінемось , - він сказав це , і якось не щиро усміхнувся . - Всеодно ти мусиш піти зі мною.
Я не стала питати : " що не так?" , не керуючи собою я пішла за ним , Йору знову взяв мою руку і наші погляди на мить зустрілись , в нього був теплий, спокійний погляд , який назавжди мені запам'ятався.
Йору: - Ми прийшли.
Перед нами був дім , він відкрив двері і сказав:
Йору: - Заходь, мені треба вибачитись.
Хін: - Гаразд...
Йору: - Зайди по сходах на гору і поверни на ліво, в тій кімнаті чекай мене.
Я його послухала. Зайшла в кімнату , там стояв стіл зі всякими паперами, ліжко , диван і шафа. Я сіла на ліжко , і чекала Йору, не знаючи що буде далі.
Йору: - Я приніс нам чаю.
Хін: - Дякую...
Йору: - Вибач за те що сталося, я інколи себе не контролюю...
Хін: - Я тебе вибачаю, але більше так не роби.
Йору: - Я більше так не буду, чесно.
Хін: - Добре , - сказала я і усміхнулась, - так... я чесно тобі подобаюсь?
Йору усміхнувся , обняв мене, і нічого не відповів.
Я проснулась. По небу пливли рожеві хмари, сходило сонце.
Від автора: це незвичайна ситуація, і вибачте за такий брєд)) люблю і цілую...
