Гості з Андервуда

3

   Важкі павучі лапи спустили людське тіло на землю і обережно склалися за спиною Арахни. Щось в ній було іншим, не таким як тоді. Тепер перед Кеті стояла не маленька дівчинка шкільного віку, а підліток приблизно її віку. Волосся Арахни було зібране в хвостик тому її павучі очі на лобі було добре видно, а лапи стали більші та, схоже, набагато сильніші.
- Не бійся Кеті. Я прийшла не мстити, а допомогти, - спокійно почала розмову Арахна.
- Допомогти?
- Так. Я розумію, важко це все осмислити, але вислухай мене.
- Д-добре, - з насторогою та страхом в словах промовила Кеті.
- Я хочу допомогти вам зберегти ваш світ від повного знищення. Те що фобії зараз роблять – повністю неправильно.
- Ти про те що ці тварюки їдять моїх друзів та сусідів?
- І про це теж.
- Ти сама тільки що вбила того хлопця.
- В мене не було вибору. Я проходила недалеко з декількома жахами і побачила тебе. Якби я не понеслася до вас, за мене це зробили б вони і тоді від вас не лишилося б нічого.
- То навіщо ти його вбила?
- Ніхто не знає про те що я не підтримую їхніх намірів і якби вони побачили, що я з вами просто розмовляю, про це б дізнався Володар. Нам потрібно бути максимально непомітними і залишатися в тіні якнайдовше. Нам потрібен час, щоб вибратися з міста.
- Звідси до виїзду з міста не далеко.
- Не варіант. З цього боку насувається ваша армія.
- То вони зможуть нас врятувати! – радо викрикнула Кеті.
- Сумніваюся.
- Чому?
- Тут занадто багато фобій. Ваша армія проти них ніщо.
- То що нам робити?
- Потрібно знайти інший шлях.
- Зачекай. Спочатку, поясни мені що тут взагалі відбувається.
- В тому що зараз відбувається винен Альт. Він задурманив голову нашому Володарю.
- Стривай. Хто такий цей Володар?
- Володар – це правитель Андервуда. Він – перший страх який з’явився в вашому світі і засновник нашого.
- Він з’явився в нашому світі?
- Так. Перший страх з’явився з першою істотою на вашій планеті. Усім живим організмам властивий інстинкт самозбереження, який змушує їх боятися за своє життя і робити все, щоб вижити. Так з звичайних тваринних інстинктів утворився наш Володар. Впродовж усієї історії з’являлися нові і нові істоти і в них усіх був з народження закладений той самий інстинкт. Кожна тварина та людина, які народилися, народжуються в даний момент або народяться в майбутньому будуть підсилювати Володаря через свої інстинкти. В один момент далеко в минулому, сили першої фобії стали на стільки великими, що він отримав своє тіло. Хоч він і був страхом смерті, він був мудрим та справедливим. Разом з тілом до нього прийшло розуміння, що він не належить до вашого світу чи до будь-якого іншого. В один день перед ним з’явився той самий розлом, який відправляє людей в наш світ. Володар побачив в цьому можливість створити для усіх страхів, яких на той час було вже доволі багато, свій дім. Так він створив Андервуд і усі страхи з часом почали переноситись туди після утворення.
- То чому тепер він вирішив знищити наш світ?
- Це все через Альта. Він переконав його словами про те, що страхи могутніші за людей і не мають жити в тісній кімнаті, коли за вікном простягається нескінченний всесвіт.
- Я думала страхи повністю підкоряються вашому Володарю.
- Альте не є фобією. Він людина.
- Альт - людина?
- Так. Він як і ти колись потрапив до нашого світу через розлом і дійшов до воріт з кулею, але не зміг пройти випробування. Якщо твоя душа не достатньо сильна, то куля починає поглинати її. Перед тим як Володар врятував Альта від її впливу, куля встигла поглинути більш як половину його душі. Через це, до речі, Альт і вважає людство слабким. Страхи можуть жити навіть з дрібною частиною душі. Помираючи Альт попросив Володаря врятувати його і в обмін на це він буде підкорятися йому і виконувати будь-які накази. Часу було обмаль і потрібно було шукати вихід з ситуації. Володар вирішив піти на ризикований крок і віддав Альту частину своєї душі, щоб заповнити пустку. Ніхто не знав що станеться з ним, адже раніше такого ніхто не робив. В результаті Альт перетворився в те, що ми бачимо зараз. Він почав служити нашому Володарю і став науковцем в нашому місті.
- Науковцем?
- Так. Він почав ставити різноманітні досліди та експериментувати з душами.
- Що можна зробити з душам?
- Нещодавно я випадково побачила папери на його столі, коли прийшла повідомити, що його хоче в себе бачити Володар… З моменту свого народження я відчувала різницю між мною та іншими фобіями, - схоже Арахні стало набагато важче говорити.
- То що було в тих паперах? – намагалася підштовхнути Арахну Кеті.
- Звіт про проведені експерименти і про те… про те… як створили мене.
- Тобто?
- Я не народилася як інші страхи. Мене створив Альт з звичайного Арахніда.
- Арахніда?
- Арахніди уособлюють страх павуків в нашому світі.
- Але що він зробив?
- Коли в Андервуді з’являється фобія, вона забирає частинку душі людини яка його створила, але ця частинка настільки маленька, що навіть люди не помічають різниці. Ваша душа має здатність відновлюватися з часом від таких втрат, тому страхи інколи харчуються такими шматочками, але наша душа ніколи не стане такою як в вас. Але Альт зміг зробити страх, з душею як в людини – мене. Він почав об’єднувати душі Арахнідів, поки не зібрав цілу душу і не створив мене. Я не знала про це до цього часу. В його архівах сказано, що через це в мене почали з’являтися людські емоції, але він називав їх просто ‘’дефектами’’.
- То через це ти вирішила перейти на нашу сторону.
- Так. Альт випадково зробив мене свідомою і я бачу, що він не планує нічого хорошого.
- То чому ти нападала на мене тоді в вашому світі.
- Я не придавала уваги цим емоціям. Я вважала, що маю бути схожою на усіх інших, але тепер…
- Ти єдина кого він створив?
- Ні. Альт проводив сотні експериментів, але мало з них були вдалими. Я побачила тільки декілька, які лежали зверху. Він створив Нікто з простого нічного жаху, а також Лялькаря. Усі вони відрізняються від інших страхів. Нікто може керувати свідомістю страхів. Нас вони не завжди слухають, а його команди виконують миттєво. Лялькар - це один з його улюблених експериментів. Перший страх утворений поєднанням душі та неживого предмету.
- В них немає таких емоцій як в тебе?
- Ні. Він не давав їм цілу душу як мені тому вони залишаються вірні Володарю. Нікто змушує фобії проходити крізь розлом, а Лялькар став особистою гвардією Володаря. Сюди вже напевно потрапили цілі легіони живих манекенів, яких він створює.
- До речі, а звідки взялася та кулька на воротах? Я думала ваш світ створив ваш Володар. Навіщо йому робити кульку, яку навіть він не зможе розбити?
- Страхи, які проходять крізь розлом, повинні заплатити за це маленькою частинкою своєї душі. Ці частинки збиралися впродовж цілих віків і створили цю кульку. Вона заводила фобії в Андервуд, але назад вже не випускала. Але коли ти її розбила, то відкрила нам шлях в обидві сторони.
- Але колись кулька знову утвориться. Ви ж потрапляєте сюди через розлом і платите за це.
- Правильно. Утвориться вона набагато швидше, але цього часу буде достатньо для страхів щоб знищити все людство.
- То що нам робити?
- Зараз потрібно тікати звідси. Люди не готові боротися з нами. Гаразд. Досить розмов. В нас обмаль часу. Коли сюди прийде ваша армія, почнеться війна. Потрібно вибратися з міста до цього моменту.
   Після останньої фрази Арахна пішла до виходу з магазину, щоб роздивитися все навколо. Кеті повільно підвелася, обдумуючи нову інформацію, яку вона отримала. Дівчина підійшла до виходу і зробивши глибокий вдих попрямувала з новою подругою в центр збожеволілого міста.