Я стояв з Хайлі за барною стійкою та розглядав людей. В руці кручу бокал з давно розчиненим льодом у міцнім алкоголі. Сьогодні пити не можна, це так, чи для конспірації, чи вже по привичці, сам не знаю.
Нам з Хайліною молодий бармен поставив дві філіжанки, до половини наповнені темним, ароматним напоєм—кавою.
-Ми не зам...
-Я знаю-не дав навіть заперечити він-це від оооон того столика-вказав на Лію та якогось хлопця бармен, та відійшов. Уявно чокаючись з Лією її бокалом та нашими чашками, я посміхнувся Дівчині та її знайомому, якого, ніби, вже десь бачив.
І справді, кава тут не завадить. Ще тільки 22:43, 17 хвилин до початку нашої гри. Якби я тоді знав, що грати ми будемо в Його гру.
Хлопець, що сидів поруч Лії, кудись пішов. За ним щезла й сама дівчина.
Очі стали тьмяними, мутними. Запиваю ком, який непорушно стоїть у горлі і збільшується з відліком часу, кавою, але розумію, що це від неї мені так погано, та було вже занадто пізно.
Чашка Хайлі, навідміну від моєї, не пуста, це радує. Але насторожує інше:на дні чашки не осад кави, точніше кава з якимось дивним зеленьо-синім відтінком.
Невже Лія підпи.. пісид... підсипала нам щось?! Одним рухом я відшукав простенький кнопочний телефон у правій кишені штанів. Намацуючи завчені клавіші я надіслав повідомлення єдиному збереженому контакту-Сему. Зі смартфоном таке б не подіяло, мене б зразу замітили, і sms-ка б не дійшла до отримувача.
Ні, вона не могла,-заперечую сам собі-не могла вона. Так, я її знаю всього нічого, так, вона не є навіть сестрою мого кращого другу, так, вона не є... Я б продовжував безкінечно, але я впав, та же як і Хайліна, моя Хайліна, яка прийшла сюди, щоб врятувати мене, я сама потрапила в цю пастку.
Ми обоє впали, ні, не на холодну підлогу бару, ми впали у глибокий сон.
А годинник пробив 23:00.
ВИ ЧИТАЄТЕ
W: Між двох світів
Детектив / ТриллерВи коли-небудь думали, що є якись інший світ? Можливо, це наш-фальшивка, а, можливо-той. Думали? Ось і не думав, поки не затягнув сюди її. Частинку Того світу.
