мамо, або історія від духа...

44 розділ

Скоро пів року, як Аліса і Саша  одружені.  Аж дивно, скільки часу я їх не бачила. Так вийшло, що мала справи в одній німецькій сім'ї, думала, що вирішиться все швидко, а тут аж шість місяців, але що це я про себе, краще про молоде подружжя розкажу. Вони дуже пасують один одному, а що це вони...що сталося...я зараз!
...
- Сашо, ти не розумієш, без дітей ми довго не притягнено, ти мене скоро покинеш, розлюбиш, не знаю ... давай краще зараз. Розлучимося Тай на тому крапка.
- Лісо,але ж ми разом всього пів року. Не все одразу, і чого я маю тебе покинути?
- Бо ти захочеш синочка або донечку, а я що? Я не зможу народити.
- Все ти зможеш. Ти здорова, просто...
- Що просто?
- Якщо хочеш можемо піти до лікаря, обстежитися....
- Ну...ми вже ж ходили.
- Підемо в приватну клініку, хочеш прямо зараз.
- Пішли. Я вже готова. Ходімо.
Вони вийшли з будинку, який придбали місяць тому і сіли в автомобіль сповнені надій і сподівань.
...
- Алісо, Сашо я так зрозумів я не перший до кого ви прийшли з цією проблемою...
- Так...ми вже обстежувались, але прийшли сюди, може ви нам допоможете...
- Розумієте, ви обоє повністю здорові, і це просто психологічний бар'єр. Ніде у світі, ще не навчились його лікувати, спробуйте забути, відволіктися, поїдьте кудись...
- Дякую
- Вибачте....але я справді не знаю, як вам допомогти...
- Нічого...
Аліса заплакана вибігла з кабінету...
- Почекай, Алісо.
- Я почекаю тебе в машині.
Нарешті він її наздогнав.
- Але ж він ні в чому не винен.
- Я знаю, поїхали додому...
- Ну добре.
...
- Саш, я вже давно про це думаю, і вирішила, що треба шукати!
- Ти про що?
- Я хочу знайти ту дитину, яка тоді мені снилася.
-  Аліса, це не реально.  Це просто твій сон. Може її взагалі не існує.
- Існує! Ти що не розумієш, це мій останній шанс стати мамою, мені все одно з тобою без, але я буду шукати. Обирай зараз.
- Лісо, хіба ти не розумієш, навіть якщо це все правда,у світі 1000 дитбудинків, а ще інтернати і школи там різні, як ми її знайдемо?
- Головне шукати. Питаю зараз, ти зможеш стати їй або йому справжнім батьком? Якщо ні, ти можеш йти, я не буду тримати на тебе зла, єдине що почекаємо з розлученям...
- Алісо, я тебе кохаю, ти знаєш, і не збираюсь від тебе йти, лише...я не знаю...це настільки все абсурдно.
- Ти зможеш піти коли захочиш, чуєш, я тебе не триматиму...
- Добре, все заспокойся... Завтра почнемо пошуки, лише не плач, АЛІС,будь ласка.
- Я не плачу, просто на твоєму місці, я  б себе вже давно покинула...
- Все, все, зараз вже будемо вдома.
...
- Сашо, я хочу поїхати в той дитбудинок, він не далеко звідси три кілометри, ти зі мною?
- Що вже, але що ти їм скажеш?
- Все що знаю ....і зможу. Може, мені допоможуть...
- Але ж...Алісо, давай сходимо до психолога.
- Ти серйозно? Я не хвора!!!! Якщо ти зі мною, я їду через 10 хвилин.
- Добре. Поїдемо машиною?
- Як хочеш. Туди їздять автобуси.
...
- Здраствуйте, я розумію, те що я зараз скажу абсурдно, але чи не могли б ви нам допомогти, знайти дитину.
- Залежно, хто вона вам, навіщо... Це ваша донька, плиміниця?
- Ні формально вона нам ніхто.
- Ви хочете всиновити дитину?
- Так, але ми декого шукаємо. Нам потрібна лише вона або він....
- Прізвище, Ім'я....
- Ми не знаємо. Лише голос...
- Я щось взагалі нічого не розумію...

Навіть не знаю чим вам допомогти. Ну хіба, якщо хочете можемо походити по класах 3, 4,5... Але щось пообіцяти...
- Ходімо. Ми вам за це дуже вдячні.

-Діти привітайтесь по черзі з Алісою і Олександром, можливо для когось вони стануть мамою і татом...

Ну що?
- Нічого. Був в дитини схожий голос...але ні це точно не вона. Дякую вам.
- Нема за що. Сподіваюсь ви знайдете те що шукаєте.
- Ми теж. Дякую. До побачення...
Вони сіли в автомобіль із нічим поїхали додому.
Обоє не являли, що робити з цією ситуацією далі.