Антагоністи - для стереотипів

Викрадена драконом

Монсеньйоре, іншого дракона немає, заходьте до зали, не соромтеся.

Ви поранили його чи скинули зі скелі? Скинули? О, це добре. Таким, як ви, навряд чи стачає розуму на те, що дракони вміють літати.

Ну що ви стовбичите в дверях, я ж не буду з вами там битися, так нечесно. Виходьте на середину, я от навіть стільчики повідсуваю. Чому ви здригаєтеся? Не думали, що я підійму такий важкий меч? Це не дворучний, коли ви вчили теорію зброї. Хтозна, чого вас там вчать, сучасних принців.

Зараз я поясню вам деякі правила гри.

По-перше, коли принцеса нападає, невиховано стояти, як вкопаний. Ви перед Леді, монсеньйоре. Зробіть хоча б спробу захисного випаду... О, так краще. Вам теж подобається звук зіткнення мечів? То як високий камертон, коли Ви чули таке слово, принце. Зважаючи на останню серенаду, що мені намагалися співати під стінами фортеці (в мого дракончика аж голова розболілася), музичної грамоти вас уже теж не вчать.

О, не будьте такими невпевненими, монсеньйоре. Я – всього лиш принцеса, яку ви намагаєтеся звільнити від дракона, не відходимо від сюжету. Просто перемога над драконом не означає, що я любесенько дам себе згвалтувати (у жорстокіших середньовічних казках) або щасливо усміхнуся, поправлю ідеально укладене волосся після тримісячного ув'язення і піду з Вами в напрямку діснеєвського щастя.

Можете не розповідати, як там у великому світі, бо я все знаю. Переодягаюся селянкою і часом спускаюся в найближче місто, продукти купую, щось смачненьке для свого дракона. Він зовсім ручний, хоча боявся мене спершу, як я прийшла в цей замок. О, Ви не знали, що я прийшла сама? Пане, Ви надто дорослий, щоб повірити, що я справді хотіла провести все життя між палацових і шлюбних інтриг, бенкетів і всяких рюшечок, які мені більше подібні на знаряддя тортур.

Так, хлопче, це вже нікуди не годиться. Як ти меч тримаєш? Це неповага до зброї. Великий палець вище, розверни трохи лезо в мій бік. Ні, не так. Чекай, покажу. Бачиш, як я міцно затискаю руків'я, так, щоб лінія удару йшла різко і прямо, а не по дотичній? Тоді вся сила спрямовується на удар, а не на пусте черкання обладунків. А, та, в мене не настільки великий бюст, то просто лати під сукенкою. Тільки все рівно сукню не зачепи мечем, то моя улюблена,

Так-от, про що я... А, що я сама прийшла. Ну от, тільки уявіть, як я зраділа, коли дізналася, що в старому закинутому замку поселився дракон! Це ж яке прикриття. Приходиш, потім кілька разів жалібно дивишся зі стіни вниз на перехожих з драконовими крилами на фоні, вони роблять тобі алібі, що ти не можеш вийти за чергового татового обранця, бо, мовляв, тебе дракон викрав – і все. То я так думала. А тут як почали ходити всякі "визволителі"... Слухай, ти або ставиш лезо нормально, або ні. І ногу одну вперед виставляй, щоб опора йшла. О, тепер зліва спробуй вдарити. Молодець. Продовжимо...

Спрешу мій дракон трохи розганяв їх. Але потім трохи притомився. Це навіть морально виснажливо. Він пробував навіть говорити з ними, щось пояснювати, проводити короткі психологічні тренінги для тих, хто йшов мене завойовувати тільки для відновлення втраченої самооцінки. Літературу деяким радив, хто не знав, що хотів в житті. Кілька порозумнішало, до речі. З двома я досі зависаю час від часу, вони тут в універі недалеко вчаться.

Чесно, дракончик і з тобою поговорив, але в нього поганий день сьогодні з самого ранку, не в настрої він. Ще й колона почала валитися на західному фасаді, він думає, як там опору переробити. Ти щось тямиш в архітектурній реставрації? Ні? Ех, ну що за принци пішли.

Все, досить на сьогодні практики. Що? Це ти мене так добиваєшся? Ні, хлопчику, то я просто повчила тебе битися на мечах. Підрости ще трошки.

Ну, які ми сердиті. Бу-бу-бу. Що це ми, навіть випади різкі робити здумали? Ой, як шкода. Піди забери свій меч в кутку, мені тут металобрухту не треба.

Татові, коли що, передай, що я в дівках сидіти не буду, але оберу собі чоловіка сама. Може, піду за когось з універу, хоч поговорити про що буде. Ти-от читав Камю? Сенкевича? Хоткевича? Кафку? Гарсія Лорку? Все ясно.

І хай там за мене не сильно хвилюються, у столиці. Он сестер і братів ще на двадцять таких країн стачить, хай собі інтриги влаштовують. Мені такого життя не треба.