-А ну хутко, злізай!-крикнув володар темного волосся, на вигляд якому не більше одинадцяти. Його сіро-блакитний погляд був зосереджений на дівчинці, яка сиділа на високій гілці.
На нього з смішком поглянула пара зелених оченят. Рудоволоса майстерно стрибала з гілки на гілку, мов кішка і скоро опинилась на землі.
-Генріху, припини хвилюватись. Ти ж знаєш, що я не розіб'юсь.
Принц хотів заперечити, але прикусив язика й продовжив з докором дивитись на подругу. Та в свою чергу невинно посміхнулась. Ця персона не була звичайною розбишакою, а не повірите-драконом. Поки що це можна було зрозуміти завдяки вогняно-червоному волоссю та..крилам.
Хоча й сам хлопчина належав до королівської династії Данирів. Йти гуляти біля лісу посеред білого дня занадто підозріло. Ну хоча б тому, що обід давно закінчився, а на вечерю точно варто встигнути. Покарання від батька буде болюче, якщо він не встигне.
Але стоп. Він ж в особняку своєї тітки Равіси. Тут то його карати не будуть.
Темноволосий продовжував з нерозумінням дивитись на дівчинку.
-Може ти й не розіб'єшся, але тебе точно впіймають, коли помітять твої крила,-з докором сказав Генріх, але в його голосі все ж чулось хвилювання.
-Добре, добре, заховаю,-буркнула Ада та сховала лускаті кінцівки для польоту.-Може підемо до того магазину?
-В тебе є ще бажання поїсти солодощі?-чи то здивовано, чи то як факт сказав Данир та махнувши рукою повів подругу.
Очі Ади радісно блиснули та на мить її зіниці стали вертикально вузькі. Скоро все стало, як завжди та вони почали свій шлях до бажаного магазинчика. Генріх не був солодкоїжкою, що не скажеш про принцесу драконів. Вона була більш весела та азартна, така як треба на свій вік. Хлопчина ж був більш замкнутий, роздумливий та спокійний. Можна сказати, що вони непогано доповнювали один одного.
Познайомились вони достатньо давно. Це сталось, коли в Ади був перший самостійний політ. Принцеса драконів добре так відстала від своїх сестер. Сам Генріх тоді гуляв біля лісу, ховався від няньок. Слово за слово, та все переросло в знайомство. Хоча потім довелось розчаруватись, адже між драконами і людьми була давня ворожнеча. До сіх пір невідомо, хто її почав, але було більш важливіше, хто її закінчить.
Ада ж старалась вдавати з себе безтурботну. Їй й так було відомо, що вона вже запізнилась на урок, обід й виступ сестер у палаці. Червоноволоса твердо знала, що її добре відшмагають й покарають. Звісно, якщо матір заступиться, то все може буде й краще ніж вона думає.
