Пак Чімін- хлопець, який має алергію на контакт з шкірою інших людей. Йому дуже важко жити в місті де багато людей, але згодом він знайде того, до кого зможе доторкатися і почувати себе затишно.
Чімін проснувся. Він був передітий в піжаму і накритий одіялом. Так, йому допоміг Юнгі. Юнгі всю ніч не спав, а гуглив про цю алергію. Він прочитав багато нового і вирішив, якщо Чімін може доторкатися тільки до Юнгі, то він допоможе йому і буде старатися бути завжди біля нього. Чімін повернув голову і подився на Юнгі. Він вже не спав і замітив погляди Чіміна на собі. -Ти вже проснувся?-спитався Юнгі підходячи до Чіміна. -Та. Юнгі,це був не сон?-з надією спитався Чімін. -Ні.-Юнгі протянув Паку свою руку, щоб той переконався.Чімін взяв його руку в свої і посміхнувся. З його очей покотилися сльози(сльози радості).-Чімін, чого ти плачеш? -Я не можу повірити, що найшов того до кого можу доторкнутися.-Чімін піднявся і обійняв Юнгі. Юнгі трошки здивувався, але теж обняв цого. -Ну все, давай вставай.-сказав Юнгі відходячи від Чіміна.
Сьогодні Чімін мусив йти до лікаря на провірку. Він одівся отак:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Зібрав все потрібне в рюкзак і вийшов з університету. Він викликав таксі, так як їхати до лікаря йому потрібно було 40хв. Він приїхав. Лікаря звали Кім Чхван . Він розказав лікарю те що знайшов людину до якої може доторкнутися. Лікар сказав, що це дуже добре і скоро він зможе доторкатися до людей. Кім Чхван дав Чіміну деякі таблетки, які допоможуть пришвидшити процес.
Чімін вже стояв і чекав на таксі. Його висадили біля кафе і він мусив пройтися до університету. Але тут до нього підійшли якісь два придурки і почали забирати рюкзак. -Ей, шо ви робите? Віддайте.-сказав переляканий Чімін. -Ми швидко, просто заберемо деякі речі і педемо. -сказав один хлопець, взяв Чіміна за руку і тримав,щоб він не заважав іншому хлопцю грабувати. Чіміна почало трясти і він почав вириватися,але його не випускали. -Ві..дпу..стіть.. Мене..-сказав заікаючись Чімін. - Закрийся.-сказав один хлопець і закрив рукою рот Чіміну.Цей хлопець замітив що він тримає Чіміна, а пізніше зрозумів що Чімін просто виключився.-Блять!Валим!- сказав хлопець. Вони побігли, швирнули рюкзак Чіміна і забрали собі кошильок і гроші. Чімін лижав на дорозі в відключці.
В той час Юнгі виходив з магазину і побачив бідного Чіміна, який лижав на землі. -Чімін! Шо сталося? Чімін?! Юнгі зібрав рюкзак Чіміна і взяв Чіміна. Він приніс його в кімнату і поклав на ліжко.Він зняв з нього кроси і накрив одіялом. Пройшло 2год. Чімін відкрив очі і подивився по стронам. В кімнаті нікого не було. Він піднявся і потер свої очі. Він хотів взяти свій телефон і подзвонити Чонгуку, але не міг його найти. -Ти вже проснувся?-спитався Юнгі,який тільки що прийшов. -А де мій телефон? -Ну його в тебе вкрали і я купив тобі новий.- сказав Юнгі і протянув руку з кульком Чіміну. -Ти купив мені телефон? Навіщо? Я сам міг купити. -В тебе вкрали кошильок. -Але..всеодно не треба було. - Тримай. -Дякую.- Чімін відкрив коробку і дістав телефон.-Ого! Він ж дорогущий-Чімін піднявся з ліжка і обійняв Юнгі.-Юнгі~яяяя. Дякую. -Ага. Ти вкурсі, що завтра понеділок і ми будемо вчитися?. -Ну.. Так. Я знаю.-відповів Чімін так і обіймаючи Юнгі. -Все. Відпусти мене. -Дякуюююю.. -Чімін. Відпусти.-Чімін відпустив Юнгі і пішов складати рюкзак до школи.
