Сонячне проміння падало на лице Чіміна. Він хотів перевернутися на інший бік,але йому заважала чиясь рука на його бедрі. Він швидко відкрив очі і побачив Юнгі, який дуже мило спить. Чімін не розумів, що біля нього робить Юнгі. Він швидко піднявся і із-за його рухів проснувся Юнгі.
-Чімін~а, ти проснувся? Як ти себе почуваєш?- спитався Юнгі потираючи очі.
-Еммм... Я... - Чімін згадав те що сталося вчора і з великими очима подивився на Юнгі. -Добре... Юнгі, дякую, але ти можеш піти звідси?
-Чого це я маю йти? Взагаліто ти мій хлопець, тому я залишаюся тут і нікуди не йду.
-Смислі твій хлопець? Твій хлопець Сехун тому йди і ночуй з ним.- сказав Чім, піднявся і хотів зайти в ванну, але чиясь рука прижала Чіма до стіни.
-А тепер послухай мене. Я прошу в тебе вибачення. Я не люблю Сехуна і хотів тебе просто позлити і подивитися на твою реакцію. Я...люблю тільки тебе. Вибач мене..
- Ти думаєш все так легко змінити? І доречі, прикольно було слідкувати за моєю реакцію на вас? Ти егоїст! Ти хоть колись думаєш про інших? Думаєш мені приємно було дивитися на те, як хлопець який мені подобається обнімається з іншим?! - говорив Пак і по його лицю почали скользити сльози.
-Чім... Я не хотів, вибач мне. Мені без тебе самотньо. Я не можу перестати думати про тебе. Я дуже скучаю за нашими обнімашками, прогулянками, походами по магазинам. Я скучав... Я тебе люблю, тільки тебе. Вибач, Чімін~а.- сказав Юнгі і витер пальцем сльози Чіміна. Чімін у відповідь обняв старшого і сказав:
-Я люблю тебе. Не залишай мене більше.- Юнгі обняв Пака сильніше і поцілував в лоб.
-Не залишу, обіцяю.
Наступного дня екскурсія завершувалася і всі їхали назад.
Чімін склав свої сумки і побачив телефон, на який йому прийшло смс.Юнгі:Привіт булочка. ♥Ти зібрав свої речі?
Чімін: Та. Юнгі~яяяя прийди до мене. Мені скучнооо.
Юнгі: Ок. 5 секунд і я в тебе.
Чімін: 😘 люблю тебе.
Прошло 5 хвилин і вдері хтось постукав.Чімін в підприжку побіг відкривати двері,але коли він біг то зачепився за коврик. Впав і з носу пішла кров.
-Ааайййй!!! Блін!!-крикнув Чімін взявшись двома руками за ніс. Юнгі стоявший за дверима почув крик і почав стукати швидше. Чімін піднявся і відкрив двері. Пак тримався двома руками за ніс і руки були в крові.
-Чімін!! Шо сталося? Ти в загалі придурок? Як так можна?- спитався Юнгі і повів Чіміна в ванну кімнату, щоб помити руки і ніс.
- Я..я..впав.. Нічайно.Юнгі~яяяя.... Мене болить.- нив Пак.
-Зачекай, зараз ми вимиємо руки, ні і підемо в медпункт.-Юнгі обережно вимив лице Чіміна і руки. Юнгі запхав в ніс Чіміна ватку і вони пішли в медпункт.
Після медпункту вони йшли за ручку до будиночка Чіміна,щоб взяти сумки. А потім вирішили зайти за сумками Юнгі. Поки вони йшли вони розмовляли точніше спорили про те чи може людина замість води пити бананове молочко.
-О мій Бог!хахапахпа.. Чімін~а, люди не можуть пити бананове молочко замість води. Наш організм не налаштований для одного молока.-А я попробую і я тобі докажу, що люди можуть обійтися без води і пити бананове молооооко.-буркнув Пак і такий тіпа "я обідився" пішов далі.
-Ти хочеш померти? Ну ок, твої справи. Роби що хочеш.- сказав Юнгі і з ухмилкою пішов за Чіміном, але той різко зупинився і подивився на Юнгі.
-Так, стоп. І тобі всеодно чи я помру чи ні?
-Ага, роби що хочеш.-сказав Юнгі і продовжував йти далі.
-Ей!! Юнгі~я!! Мені обідно! Ти жартуєш?- сказав Чімін і його очі ставали мокрими.
-Хто сказав шо я жартую? Я на повному серйозі.- сказав Юнгі навіть не обернувшись в сторону Пака. Він йшов і не чув Чіміна. Він повернувся і побачив Чіміна, який вже стояв далеко від нього і витирав маленькими кулачками очі. Юнгі швидко підбіг до Чіміна. Обійняв і сказав:
-Чімін~аа, я ж пожартував. Вибач, я думав буде весело. Вибач.
-Погані в тебе жарти.
-Вибач. Моя булочка обіжається ще досі?
-Нєа,як я можу на тебе обіжатися?- сказав Пак і поцілував Юнгі в губи.-люблю тебе.
-Я тебе більше.
-Ні, я.
-Хто сказав? Я тебе люблю більше!!
-Яяяяя !!Юнгі~яяяя. Юнгі Юнгі Юнгі!!- кричав Пак, а Мін сміявся. С такою розмовою вони дойшли до доміка.
--^^--^^---^^^--^^-^-^^^^^
А ось і продовження. ♥♥♥
ВИ ЧИТАЄТЕ
I can touch you
RomansaПак Чімін- хлопець, який має алергію на контакт з шкірою інших людей. Йому дуже важко жити в місті де багато людей, але згодом він знайде того, до кого зможе доторкатися і почувати себе затишно.