I can touch you

Частина 4

Пройшло 5 місяців.Хлопці стали хорошими друзями. Юнгі часто допомагав Чіміну,оберігав його від дотиків з іншими людьми. В них була справжня дружба,  хоча Чімін подобався Юнгі.

Коли настав п'ятий місяць, Чімін пішов до лікаря на провірку. І вже через 5 днів після провірки збулася мрія Чіміна. Він позбувся своєї алергії. В університеті він вже не боявся випадково до когось доторкнутися. Він почав радуватися своєму життю. А що з Юнгі? Ну а Юнгі... Він вирішив, якщо в Чіміна більше немає цієї алергії то він постарається менше з ним бачитися,говорити. Одним словом тримати відстань між ними. Юнгі було боляче,  бо йому здавалося, що Пак його не любить і рахує його простим другом. Хоча це було не так, Пак просто не показував свої почуття.

Pov Чімін

Я з Юнгі почав менше спілкуватися. Я не розумію...Я щось зробив не так? Я йому більше не потрібний?
Я стараюся підійди до нього, заговорити і спитатися причину, але він просто розвертається і йде. Просто йде і нічого не говорить. Мені дуже боляче і сумно. Я його люблю і хочу бути біля  нього. І я вже зрозумів, що я йому ніхто.. Йому було мене шкода, тому він помагав мені з моєю алергією. Пройшов місяць з того часу, як він почав тримати між нами дистанцію. Я можу сказати, що ми вже ніхто один для одного. Ми не друзі...Я перестав нормально їсти, спати, вчитися. Я схуднув на 6 кілограм. Ще й із-за того, що я погано сплю мішки під очима і я виглядаю як якийсь бомж.
Я йому більше не потрібний... Мін Юнгі.. Я скучаю...😞

Pov Чімін end

Pov Юнгі

Я стараюся тримати між нами дистанцію. Я хочу з ним говорити, гуляти разом, ходи один до одного в гості та ночовки, веселитися. Але я не хочу робити собі боляче. Він мене не любить, ми були простими друзями і в той час я його любив. Та і зараз люблю. Пак часто підходить до мене, я просто розвертаюся, нічого не говорю і йду. Я скучаю... Пак Чімін... Але я думаю так буде ліпше.

Pov Юнгі end

В університеті почалися канікули. Вони тривали 2 неділі. З їхнім класом вони мали їхати на екскурсію на 5 днів. Зібравши рюкзак Чімін написав Юнгі.

~Переписка~

Чімін:Привіт, ти зібрав рюкзак?

Чімін: Юнгі?

Чімін: Юнгі, чому ти не хочеш спілкуватися зі мною?

Чімін: Я щось не так зробив?

Чімін: Юнгі, ну скажи щось.

Юнгі: Так, я зібрав рюкзак. І я зараз занятий, вибач.

Чімін: Ти брешеш. Ти зараз сидиш в телефоні. Вибач, але я тебе знаю занадто добре. Не брещи мені Мін Юнгі .

Юнгі: Та ти вже задовбав мене! Відстань від мене! Не трогай мене і не пиши! Я не хочу з тобою спілкуватися,  це так тяжко зрозуміти?! ВІДСТАНЬ!

Через годину всі вже зустрілися біля університету і сіли в автобус.

Pov Юнгі

Я вже сів в автобус. Чіміна ще не було і він запізнювався на 10хв. Я переживав за нього щоб він щось не зробив з собою. І тут через вікно я побачив його. Я видохнув і розслабився. Він зайшов в автобус і він був дуже сумним. Було видно що він плакав. Він був з синяками під очима, худий, блідий, заплаканий. Мені було його дуже шкода. Я відчував свою вину.
Вільне місце було біля якогось хлопця. Його звали вродіби Чонгук. Я пам'ятаю як колись з ним мене знайомив Чімін.
Чімін сів біля нього. Я  сидів з своїм другом Хосоком.
Вони сиділи справа від нас. Час від часу я поглядував на нього. Я хотів до нього дотронутися, обійняти, але не міг.Я зауважив, що Чонгук пробував з ними заговорити, але той мовчав і дивився у вікно.
Їхали ми години 4 і ми зупинилися на заправці. Всі хто хотів в туалет вийшли. Вийшли і ті хто хотів купити щось перекусити.
Чімін теж вийшов. Я сидів в автобусі і слідкував за ним. Я замітив, що якийсь хлопець,а це був Кім Намджун взяв його за руку і повів за заправку. Я не звернув на це великої уваги і продовжував слухати музику.Через 15 хв. я замітив як з відти вийшов довольний Намджун, а Чімін ніяк не виходив. Всі вже сіли в автобус,але не всі.
-Учитель, Чіміна не має.- викрикнув Чонгук оглядуючись по сторонам.
- Хтось його бачив?- спитася учитель і почав звонити комусь. Ніхто не відповідав.
Я швидко вибіг з автобусу і побіг за заправку.

-------^^^^^----------
Всіх люблю 😘😘