I can touch you

Частина 8

Пройшло два дні. Юнгі продовжував "зустрічатися" з Сехуном. Весь цей час Чімін був в кімнаті Чонгука. Він розмовляв тільки з Чонгуком. Ці два дні були спокійні, але ввечері другого дня сталося дещо погане.

Pov Чімін
Я гуляв по парку. Ну це не парк, тут є доріжка та лавочки.  Було вже темно і я відчув чиїсь погляди на собі. Я повернувся, але я нікого не побачив. Я пішов далі і вже дивився по різні сторони. Я чув якийсь шум і мене це налякало. Я зупинився. Обернувся і побачив чорний силует. Я почав йти швидше. Я чув що той силует йде за мною. Я останній раз обернувся і почав бігти.  Ліхтар,який освічував дорогу потух. Стало темно, але можна було щось розгледіти. Я біг швидко ,зачепившись за гілку я впав,розбив коліно і почарапав руку. Від  страху в мене появилися сльози, я витер сльози поцарапаною рукою і на лиці залишилася кров. Я піднявся і ще раз обернувся. Він стояв на 10 метрів дальше від мене. В мене не було сил бігти далі, але я піднявся і пішов швидким темпом. Я відчув чиюсь руку на свому пличі, мене розвернули і вдарили кулаком в живіт. Незнайомець, який швидше всього хотів мене вбити... Я не знаю.... Маньяк якийсь... Мене вдарили в живіт вже ногою і я впав. Той придурок копав мене ногами і кулаками бив в лице. Моє лице було в крові, одяг порваний та брудний, один кросовок я загубив поки біг. Я подивився на незнайомця, він був в масці і в капюшоні. Його лице я не побачив. Все розпливалося.... 1..2....3... Я вирубився...
Пройшла приблизно година, я відчув холодне повітря і дощ. Того маньяка я не побачив. Я був сам. Я продовжував лижати на дорозі. Я дуже змерз і хотілося до дому. Я хотів піти звідси і не повертатися сюди більше, але мені було важко піднятися. Пролижавши ще пів години я ледве піднявся і помало пішов стежкою. Я не знав куди йду, але я не хотів вмерти.

Pov Юнгі

Ввечері я з Сехуном вирішили прогулятися по парку. Я відчував, що щось не так. Ми вийшли і пішли по стежці. Чесно кажучи, я не люблю Сехуна. Я зустрічаюся з ним просто так... Можливо,щоб позлити Чіміна. Але мені самому погано від тієї думки, що з Чімін може щось статися коли він не біля мене.
Ми йшли і Сехун тримав мене за руку. Я побачив чийсь кросовок. Це Чіміна!  Ми ж з ним разом їх купляли! Так... Стоп... Що тут робить його кросовок?
Я взяв його з собою і пішлов далі. Я дивився по сторонам і надіявся когось або щось побачити. Спереді нас я побачив когось... Це був якийсь хлопець. Він дуже повільно йшов і хромав на одну ногу. Я замітив, що він без одного кросовка. Я придився і нікого не впізнав бо він був далеко від нас. Я вирішив допомогти йому і почав йти швидше. Мене зупинив Сехун.

-Ти куди?

-Ти бачиш того  хлопця?- спитався я і побачив,що Сехун побліднів і чогось боявся.

- Я бачу його, але він сам зможе. Йому не потрібна допомога
Йдемо ліпше назад. -казав Сехун і тянув мене за руку. Я зрозумів, тут щось не так. Я видірнув руку і побіг до хлопця.

Коли я вже був близько до нього він впав і я встиг його зловити. Він був весь брудний ,мокрий та в крові. В темноті я нічого не міг добре побачити. Вклювши ліхтарик на телефоні я посвітив на лице хлопця. Це Чімін! Мій Чімін! Що з ним сталося?!

-Чімін! Ти чуєш мене?! Чім?!!- але у відповідь я нічого не почув.- Йопта.- Я взяв його на руки і поніс в його будиночок.Коли ми дійшли то в доміку світло не горіло. Чонгука не було в дома. Я відкрив двері чіміновими  ключами  і поклав його на лішко.

-Так... І що тепер? -питав сам себе я.- Тебе треба помити,а потім обробити ранки.

Я поніс його в ванну кімнату.Набрав ванну і зняв з нього зайві речі. Весь живіт був в синяках.

-Я приб'ю того  урода, який посмів з тобою таке зробити.

Після того як я помив Чіміна, я його передів в піжамку і поклав в ліжко.
Обробивши ранки я заліз під одіяло і накрив нас обоїх. Я присунувся блище до Чіміна і обійняв його.

-Я більше ніколи тебе не відпущу.- прошепотів я і заснув.

_________________
А ось і продовження.♡ Дякую за зірочку,яку поставив один читач. Дякую 😘