Лікарня. Кінець.

79 6 3
                                    

Пройшов місяць
Видовище не з найприємніших. Єва лежала на ліжку, обіймаючи подушку. Вигляд у неї нікчемний. Вона тримає у тремтячих руках мокру від сліз, спільну фотографію з Данею.
- Донечко, ти знову за своє? Ну не плач. У мене хороші новини, ти можеш завтра поїхати до Дані в лікарню, він приходить в себе.
- Справді? - повеселішала я
- Так, доню. Можеш збирати речі, сьогодні ввечері тато завезе тебе.
.....
Ці 3 години здавалися вічністю : невже я вже завтра побачу об'єкт страждань та переживань? Невдовзі, ми були на місці і зайшли до лікарні. Біля його палати стояла його мама, бабуся та сестра.
- Вітаю. - кинула я їм.
- Ти куди пішла?
- Даню провідати, а що?
- Ви подивіться, яка благородна дівчина! Провідати , бач , вона прийшла! Через тебе мій син в лікарні. Я ночами не сплю, сиджу тут, а вона ...
- Можете не вірити, просто дайте побачити Даню.
- Дуля з маком тобі! - божевільна матуся затулила собою вхід до палати.
Я ще не дуже відійшла від нервового зриву, і почала кричати:
- Я хочу побачити Даню!
- Мамо, пусти її до мене - почувся голос потерпілого
Зайшовши, я не могла стримати емоцій і підбігла до нього.
- Я думав, ти вже іншого знайшла. Не приходиш, не дзвониш.
- Твоя матуся заборонила повідомляти мені про твій стан.
- Не звертай уваги, тільки я стану на ноги я вас познайомлю.
- Обов'язково станеш, любий...

🎉 You've finished reading Кохаю до нестями... /закінчена/ 🎉
Кохаю до нестями... /закінчена/Where stories live. Discover now