Чому це ти, Чон Чонгук?

{💛Перший поцілунок і книга💛}

Наступний день.
Цього разу я вже йшла ближче до краю. Та Чіміна з Чонгуком сьогодні не було. Я засмутилася,адже дуже хотіла побачити Пака .День видався спокійним,без пригод( я так думала). Нам дали завдання знайти інформацію про артефакт Давнього Єгипту. Хоч це було на наступний тиждень,та я вирішила не гаяти часу і зайнятися ним сьогодні,тож пішла в бібліотеку. Людей було небагато ,тому я спокійно шукала потрібні книги. З артефактів я знайшла інформацію про вазу, яка передавалася з покоління в покоління египетських правителів ; і про амулет Клеопатри, яким вона причаровувала  чоловіків . За легендою її кохав кожен чоловік імперії. Та найбільше мене зацікавила історія про книгу ,яка обмінювала душі двох людей. Через те,що інформації більше не було ні в одній книзі та Інтернеті, вона була така цікава. Я продовжувала шукати хоч щось в книгах,аж тут до мене підійшли Чімін та Чонгук.
- Привіт. Кім Ло Ра. Що шукаєш?- привітався Чімін.
- Привіт. Історію Давнього Єгипту,- відповіла я.
- Ми тут теж за підручниками. Я по підручники з історії, а Чонгук - по економіці.
-Ага,- нехотя підтвердив Чонгук.
-Ти вже закінчуєш? Можеш допомогти нам у пошуках. Ми тут рідко буваємо😅. А ми допоможемо тобі донести твою гору книг,- попросив Пак.
Я погодилася і ми всі разом шукали книги. Було вже пізно;здається, більше нікого не було;розпочалася гроза. Аж тут пролунав грім і все світло погасло. Я налякалася та вирішила покликати хлопців. Ніхто не відкликався. Ще раз вдарив грім і я кинулася бігти (не знаю як це мало мені допомогти ,але нехай). Через кілька хвилин я наштовхнулася на якогось хлопця. Я більше була збентежена від того, що мої губи лежали на його губах, а вже потім почала думати хто ж це може бути. Не встигли ми піднятися ,як включилося світло. І переді мною стояв ЧОН ЧОН ГУК.  По ньому було видно ,що він теж збентежений. Тут до нас підбіг Чімін:
- Агов,ви як?
- Все гаразд, ходімо вже ,-відповіла я,- але я ще заберу свої книги.
Як тут я обернулася і побачила ,що на підлозі лежить розкрита книга .Чесно зізнатися,мені здавалося, що вона світилася. Я підняла книгу. Вона було дивною: повністю зелена з якимись ієрогліфами і без назви. Та я не звернула на це особливої уваги і поставила на полицю до книг. Хлопці стримали свою обіцянку і несли мої книги. По дорозі Чімін говорив щось до нас ,та ми з Чонгуком були десь далеко.
- Ей ,ви мене слухаєте? Так грози боїтесь ,чи що?. Ну Лора, а ти Чонгук? Що з тобою?- нарешті запитав Чімін.
- Все ок,- відповів Чон .
І миттю перемінився та почав говорити з Чіміном про плани на завтра . Та я так не могла.
-Слухайте ,хлопці ,я дальше сама. Тут пару кроків. А вам вже час додому - сказала я.
- Та ми вже донесем. Чого ти? Нам неважко ,- відповів Чімін.
- А ,може ,ти вже їй набрид, -насмішкувато сказав Чонгук.
- Ейй Чонгук.
- Все гаразд ,хлопці ,правда. Я вже піду.
-Ну гаразд. Бувай, Лора.
І я пішла додому. Ще довго я не могла заснути. Це був мій перший поцілунок.  І з ким? З Чонгуком?  О нііі. Я думала ,що це найгірший день в моєму житті , але як я помилялася, я зрозуміла лише зранку...