Чому це ти, Чон Чонгук?

{😭Кому погано,а кому весело😂}

♡♡♡Кім Ло Ра♡♡♡♡
 Я почула вібрацію в кишені. Взяла телефон.На екрані телефона засвітився мій номер.
- Алло.
Я почула свій голос:
- Алло.Скажи Чіміну ,що тобі треба йти. Що-небудь придумай. Зустрінемося біля запасного входу в універ.
Він відключився.
- Слухай, Чімін, мені вже треба йти,- сказала я.
- Ну то пішли ,зараз пара почнеться,- сказав Чімін.
Айщщ я й забула ,що вони на одному курсі.
- Я ще збігаю в магазин. Я зараз прийду.
І я просто побігла , не слухаючи ,що там говорив Чімін. Нарешті я прибігла. І тут я побачила таку картину: незаправлена сорочка, неакуратно зачесане волосся, галстука взагалі не було. Добре ,що хоч одяг був чистий. І я просто підійшла до свого тіла і почала все виправляти. Лише потім я помітила здивоване обличчя,вже Чона.
- А де галстук?,- запитала я.
- На ,бери ,чистюля,- він простягнув мені галстук з рюкзака.
Я акуратно його зав'язала.
- Добре, що хоч нікого нема,- сказав Чонгук,- все,досить мене поправляти. Ітак до справи. Що з нами сталось?
- Я теж це хотіла спитати. Це після вчорашнього ,чи не так?
- Думаєш через поцілунок міняються душами? - дещо насмішкувато сказав Чонгук. Він так легко про це говорив, а я навіть соромилася думати про це.
- Та ні. Слухай, я от про що подумала.Вчора ,перед тим як ви прийшли, я читала про артефакти Давнього Єгипту. І там писало про книгу,яка обмінювала людей душами. Але ж цій книзі тисячі років.
- Але ж ми помінялися душами. Пішли шукати цю книгу-,сказав Чон.
- Добре ,але спершу пари. Після уроків підемо в бібліотеку. Навіть з Чіміном можна прийти.
- Та нуу. Я не хочу , ще я в твоєму тілі, можна погуляти ,- сказав Чонгук і посміхнувся.
- От тільки попробуй. То ти тут багач,ще й син власника. А я стипендіатка, мене тут вигнати можуть за пропуск,- обурено сказала я.
-- Окей, але ти там не поводяться як дівчинка. Ти ж сам Чон Чон Гук.
- Постараюся.
- І ще одне. Я ж бачу ,що тобі подобається Чімін. І ти з ним в одній квартирі. І він інколи виходить то в трусах, то в рушнику. Ти там сильно не задивляйся. А то побачиш, що буде...- застережливо казав Чонгук.
"Що буде ?"хотіла спитати я , але Чон вже пішов. Мене це питання мучило всі пари.
Добре,що в нас факультет хоч один. Я пройшла за Чіміном. Так вони ж не на самому заді сидять, як я думала. Мабуть, через Пака. В рюкзаку Чона все шкереберть. Ледве ручку і зошит знайшла. Звісно, не той, що треба, а просто зошит.Пари проходили швидко. Добре,що мене не питали. Я думала про книгу. А що, як ми її не знайдемо? А що ,як це не книга? А що  як ми так пробудемо місяць,рік та й усе життя? Я не можу вічно бути Чонгуком. А як же Чімін? Він ж не гей. А мої батьки .Уфф. Спокійно. Все скоро стане на свої місця. Послухаю економіку.
Чімін  був зосереджений, тож він не звертав уваги на мене.Після пар я сказала Паку ,що маю взяти книжки. Написала Чонгуку,щоб був готовий.
◇◇◇Чон Чон Гук◇◇◇
Тільки ,щоб ніхто не подумав ,що я гей через Лору. Ну що ж треба йти на пари ,знову 3 курс. Я сів посередині. Не знаю де вона сидить. Поф. Ніхто не сказав вставати- значить вгадав. Тут , я відчув на собі чийсь погляд. Я легко обернувся. Якийсь хлопець підозріло весело на мене дивився. О, нарешті веселощі. Щось буде. Я знав ,що щось буде , бо я так само інколи дивився на свої жертви. Продзвенів дзвінок. Професор пішов. Веселощі починаються. Я не помилився :два хлопці почали до мене підходити. Більшість студентів пішли. Дехто лишився подивитися. Нарешті вони почали. Я старався зробити злякану мордашку😂.
- Слухай ,Кім Ло Ра ,хочеш стати популярною? Не тільки в універі, але і в Інтернеті,- почав один з них.
- Все дуже просто ,ми тобі покажем,  доведеться піти з нами , можеш вибрати хто  буде актором ,а хто знімати. Або це може бути просто твій сольний дебют. Будемо двоє знімати.
- Та ну ,я хочу повеселетися. Мені скучно буде знімати.
Я ледве стримувався,щоб не заржати. В кого вони вчилися такого пікапу. Я знав ,що вони хотіли її просто пострашити і сфоткати перелякану. Нічого такого вони б не робили.
Я чув про цей спір. Але ,знаючи Кім Ло Ру, вона би вже була перелякана досмерті.
- Ну що йдемо?- сказали вони.
І взяли мене за руки. Я ще не пручався: не хотів свідків😈. Дальше я побачив ,що ми направляємося до університетьсько складу.  Ми зайшли до нього. Сили в мене мало, так що буду брати ловкістю і швидкістю.
- Ну що пограємо, хлопчики? Що ви там хотіли зробити?- сказав я.
- А що ти думаєш?
- Справді, що можуть робити два хлопця і дівчина в темній кімнаті. Правильно- битися.
- Чекай, що?- не встиг він договорити ,як я вже зарядив в обличчя кулаком. А ні, я помилився: сили в мене багато. Слабак, зразу відрубався. Другому я дав між ногами, тоже впав. Нарешті перший прокинувся, та не встиг він встати, як я його вирубав ногою. Ах ,третьокурсники ,вам ще вчитися і вчитися. Ну що, фоточку? Чіссс. І ми всі разом сфоткалися, тільки я там був щасливий ,а вони збідовані.
- Ще раз будете робити щось подібне не тільки зі мною ,а й з іншими- буде ще гірше , повірте.
Вони були при свідомості ,так що я спокійно пішов. Тут я поглянув на телефон. 15 хв тому прийшла есемеска ,що Лора з Чіміном пішли в бібліотеку. Треба поспішати...