Почуття

Він такий, як є

У нього порізані руки
І такі сумні очі
Він пише листи
Коханій щоночі

Він сидить на краю
Бездонної прірви
Та хочеться стрибнути
Він більше не має Віри

Він тримає пігулку
В руці, він тремтить
Він так боїться Її
Але знай, колись він злетить

Він такий крихітний
І такий великий водночас
Він, як і ти, він смертний
Він хоче до неба, та й до пекла теж хоче

Він не гот і не панк
Він такий, як є
Його називають «Щастя моє»

Та одного дня він зрозуміє
Що життя — це сюрприз
Це нездійсненна мрія
А не дурний каприз

Він полюбить життя
Полюбить дивитись на зорі
Він не засне вічним сном
Він буде жити в любові

Він відкладе свій ніж
Він відійде від прірви
Він зрозуміє, що краще жити ніж
Намагатись зруйнувати довіру.