Почуття

Мій маленький ментор

Можливо мої рими і не
складні
Та головне, що почуття у них
справжні
Вони зникають наче
дементор
Хто це? - спитаєш. А це мій
ментор
Це він, чи вона,чи навіть просто
дитина
Вона полюбить мене справжню,
єдину
Вона не знає рідної
мами
Вона живе лиш моїми
почуттями
Вона так живе, і
щодня
Нове життя, любов нова
зрання
Відчинить двері в ній,
душі її
Такій чистій, наче брили
крижанії
Вона впустить до себе,
не в серце
Не в келих з молоком
(коньяком)
А в маленьке своє
відерце
Де ховає душу й
«ніштяком»
Прикриває подряпини
на ній
І колись вона точно скаже:
«Ти мій»
І він не буде проти,
аж ніяк
Він не лицар, не герой,
він не козак
Він просто звичайна
дитина
Вона виховає з нього
громадянина
І може рими у нас не
складні
Та почуття у них
справжні