Zodiacs

Розділ 28, План

Вертавшись вже назад, мене явно почало хилити на сон, давалися взнаки дві безсонні ночі. Тому я йшла вверх не так бодро як хотілося, тому здолавши сотню сходів, я впала на той же диванчик. На жаль я не могла пручатися і мої повіки почали повільно закриватися, вводячи мене в глибокий сон. Останні думки були - "Не спи, немає часу", але вони швидко розвіялися.

***

- Підсильте захисне поле більше на південній частині, ослаблюючи північну,- наказав Артур, пильно дивлячись на відкриту карту перед ним.

- Добре, ваш наказ буде негайно виконаний,- сказав старший солдат і вклонившись подався геть.

- А як на рахунок, зброї?-запитав король.

- Зброї, коней і їжі вистачає, але от кількість...- спокійно відповів Робін.

- Яка наша кількість?

- Десять тисяч, мій королю,- озвався сивий чоловік в білій довгій сорочці.

- А кількість ворога майже в три рази більша,- непорушно перервав Робін.

- Чорт,- вилаявся Артур,- ми програєм їм у кількості.

- П'ять загонів з людьми, які не можуть воювати, вже перейшли по той бік замку, залишилося ще два,- озвався Фенкс.

Запала ще більша тиша, було чути лише важке дихання Артура і викрики ззовні.

- Ми не можемо їм програти, бо якщо це станеться нам кінець і іншим світам теж. Ми повинні не підпустити Умбру до замку!- нарешті сказав Артур.- Якщо вони візьмуть замок- ми програємо і потрібно оберігати дочку Делараса, це головна її мета.

- Ви ж надійно її заховали?- запитався сивий чоловік.

- На жаль, Сіхірусе , я не в змозі її заховати,- сумно відказав король.

- Як це?

- Ви, найстарший з нас усіх, ви ще служили моєму батькові і навіть самому Дереку, тому ви як ніхто інший знаєте Делараса. Він ніколи не слухався інших, він робив те, що думав за потрібне і завжди був готовий віддати життя за кожного з нас,- Артур призупинився на що чоловік сумно кивнув,- я веду до того, що його донька така сама, в її жилах тече його кров і це не зміниш. Я думаю вона щось задумала.

- Зрозуміло,- Сіхірус задумливо погладив свою довгу, сиву бороду.

- Але ти ж не дозволиш їй вийти на поле бою!- закричав Робін.

Артур поважно підвів голову і насупив брови, його очі злегка блиснули. Після чого, він повернувся до розмови:

- Ми маємо розробити план. Хитрий, непередбачуваний і правильний, щоб ми змогли перемогти їх.

- Підтримую,- сказав Фенкс,- давайте не забувати про наші повітряні і підводні сили. Також в нас є підтримка природи, наша численність може зрости.

- Це не пройде! Не потрібно ще вбивати тварин, можливо наша численність зросте, але так само і смертність. Фенксе, я вважаю що це не правильно, до того ж я досі вам не довіряю, я не знаю на якій ви стороні. Не розумію навіщо ви тут.

- Робіне, спокійніше. Він на нашому боці. І до того ж я думаю, це не надто погана пропозиція. Нам потрібна люба підтримка,- роз'яснив Артур.

- Ти здурів? Помруть більше десяти тисяч. Ми повинні оберігати всіх, а не навпаки,- загорівся Робін,- що ви скажете, Сіхірусе?

- Буде дуже багато смертей, але часу обмаль і ми майже безсиллі, тому я теж підтримую це рішення.

- Ви подуріли!- закричав Робін.

- На жаль, Робіне, більшість "за",- сказав Артур.

Хлопець не стерпів цього і злісно розвернувшись вийшов з зали, сильно грюкнувши дверима.

- Він весь на нервах,- здивований такою поведінкою сказав Фенкс,- із-за чого це?

- Не знаю,- збрехав Артур і його вилиці загострилися.

- Давайте краще продовжемо,-запропонував старий Сіхірус і вони всі занурилися в свої роздуми.

***

Ніч проходила в кожного по різному. Хтось тренувався перед боєм, хтось тремтів передчуваючи смерть, дехто поринав в глибокий кольоровий сон, інші мізкували над планом, а хтось готувався до світанку.