ФАНФІК НА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ!
тут ви дізнаєтеся історію шраму України
про його силу
про родину України та багато чого
ДАНИЙ ФАНФІК ЦЕ МОЯ ФАНТАЗІЯ!
і не потрібно ображатися!
Я пішла відчинити двері... І побачила того кого не сподівалася...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
—Пробач мене! —крізь сльози говорив Росія— забирай крим, луганськ та донбас! Мені дуже прикро і. І я. Мені соромно. Будь ласка пробач за все! — Росія почав ридати це не було на нього похоже! —Я. Я пробачаю — Україна взяла Росію за руку — о боже ти весь замерз! Заходи! Будеш чай? — ні дякую... —Сідай Росія мовчки сів Ось так і минув день Виявилося Росія захворів! І Україна весь день піклувалася про нього Росія заснув. Він марив —Н.ні — говорив крізь сон Росія — я не буду.. вона моя сестра! Я не буду... НІ! Агрх... відійди! Я вб'ю за неї! Я.... не можу... не роби цього... ні... —Не переживай... ~•~•~•~•~•~•~•~•~•~•~•~•~•~ —Алло японія? —так це я — почула в трубку Україна — ти щось хотіла Україно? —Так, ти хороший лікар.. потрібна допомога —————————————————————————— Тепер все від лиця України —————————————————————————— Я почула стук в двері —Японія — зраділа я — нарешті — Конничива. То де наш хворий і як так вийшло що ти з ним помирилась? —— Україна все розповіла —— Після огляду —— — Україно... в нього мареня я дала йому ліки він вийде сьогодні. І це побічний ефект від того що хтось керував його тілом —Ясно... — хто є це міг бути? — —Бувай —Папа
Ввечері Росія прокинувся —Д.де й..Я? — говорив Росі— ш.ш.що з.зі м.м.мною? —спокійно... тобою хтось заволодів... ти щось пам'ятаєш? — я пам'ятаю лише те що мені наказали тебе схопити... хто не знаю..но голос знайомий... Я йшов до тебе щоб це зробити но як тільки ти відчинила двері я зміг зупинитися і опиратися... дякую.. *** РАПТОМ ДВЕРІ ВІДЧИНИЛИСЯ! В кімнату вбігла БІЛОРУСЬ? Ні це не була звичайна Білорісь... це була радянська Білорусь. —Мені наказано вас схопити! — вела вона — або здавайтеся або буде гірше! Втім Білорісь не стала чекати відповіді і накинулася на мене Росія спробував захистити мене але він був занадто слабкий! Нас зв'язали, закрили очі та рот В кімнату зайшли ще якісь країни та їх я вже не бачила Я спробувала опиратися та мені вкололи щось і я відчула як втрачаю сили.... Я впала проте Білорусь мене спіймала.. через кілька секунд я втратила свідомість... Я прокинулася в якійсь криївці під землею... Білорусь зняла повязку з моїх очей.. — ну що ж. — посміхнулася вона — щоб ти не кричала й не ставила нікому не потрібні запитання я тобі все поясню. Ти маєш силу... велику.. Ти повина воскресити СРСР! А якщо ні... хех твої друзі помруть на твоїх очах так само як і УПА. Хах після того як восресиш нашого батька даш клятву вірності і він буде до тебе краще ставитись так як ти дала йому друге життя. Всі в виграші. А якщо ти проти то.... хех не будемо про погане, болісне, неприємне. Зараз я витягну кляп а ти спокійно скажеш відповідь
Вона витягнула кляп з мого рота — Де Росія? — одразу запитала я —він зараз готує речі для ритуалу він знову під контролем батька — що я маю робити? І як? — все просто — сказала Білорусь простягнувши книгу
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Ти повина прочитати закляття і там де стоять 3 крапки говорити «СРСР» і думки мають бути про СРСР Я так і зробила.. але думала лише про УПА коли я закінчила говорити то кімната залилася червоним, ріжучим очі, світлом Ми з Білоруссю впали —ХАХА я знову тут! — мовив СРСР Світло почало зникати —Ну що Білорусь ти впоралася з завданням, Україно ти також впоралася
Я стояла як укопана Я боялась підійти но відійти боялась ще більше
—То як там твій шрам?
Я лише зараз відчула біль в шрамі...
—Підійди
Я невпевнено ступила вперед Я не хотіла його злити І я зупинилася за 1.5 метр від нього
— Я думаю ти здогалалась — мовив він простягнувши руку
Я не хотіла давати клятву... но мені не втекти... Я взяла його за руку і сказала «Я Україна, дочка СРСР, клянусь що буду його підтримувати в війні в боях та в інших бідах, клянусь що буду вірна йому»
Я згадала що клятву не можна змінити тому...
«Я буду з ним але... доти доки не прийде УПА»
—ЩО?.. твоя справа... УПА мертвий а зараз ходімо!
——————— —Агрх! Блять! Треба йти!!! Я можу!! ЇЇ ПОТРІБНО РЯТУВАТИ!! — бубонів собі під ніс той чий прапор червоно чорний! — клята Росія! Тут так холодно та ще й зима!
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
—
НЕНАВИЖУ! Та щоб він здох! Мені все одно я дійду до дому України
