—Надобраніч — УПА вийшов з кімнати України а вона почала переодягатися
—————
—Прокидайся... — вона чула тихий голос... ніжний але й водночас і твердий, Укр повільно відкрила очі, вона була в піжамі, лежала на ліжку, була в своїй кімнаті... але крім неї там нікого не було. — х...хто ви? Де ви?
—Я це просто вигадка.. просто підтримка збоку)
—Як вас звати?
—Я... А це так важливо?
—Ні..
—Вставай, йди на двір.. там тебе чекає сюрприз)
—Д..добре — Україна хвилювалася але заспокоїлась, вона встала і попрямувала до виходу у двір..
—Нужбо відчиняй двері) — Укр повільно відчинила березові двері, те що вона побачила її шокувало... — Н..ні цього не може бути.. це ж.. Я не вірю... ви ж мертві.. УПА?! Ти де?! — Укр впала і заридала, духи на неї дивилися холодним поглядом і були готові на неї накинутися, вони були різні... були чоловіки, дідусі, жінки і діти.. — УПА!
—Він не прийде.. А хочеш я тобі розкажу правду? Придивись до кожного з них..... — Укр підняла голову..
—В них усіх... на ниточці перлини..
—Так.. А знаєш хто їх усіх вбив?
—...
—УПА! ВІН ВБИВЦЯ! ВІН І ТЕБЕ УБ'Є!
—Це не правда! ВІН мене не вб'є!
—хех.. — дух явився перед нею.. це була синьоока брюнетка, в білій сукні, на нозі в неї були кайданки, вона хлопнула в руки і вона і Укр опинилися в якомусь підвалі.. Там був УПА
—УПА!
—Він тебе не чує.. це майбутнє
—..— Укр придивилася.. там була і вона.. вона була в крові.. УПА тримав в руках пістолет
—Останнє слово дорогенька? Ти сьогодні помреш а я стану країною — УПА направив пістолет на скривавлену Україну, в той час як справжня хотіла підбігти но дух її тримав — хех ти мовчазлива.. один.. два.. три! — постріл.. кров.. сміх
—Тепер бачиш? — Дівчина дух відпустила її — Він тебе вб'є!
—Ні... ні... ні. Я ТОБІ НЕ ВІРЮ! ЦЕ ОБМАН! ЦЕ ІЛЮЗІЯ! ТИ БРЕШЕШ! ВІН ПОМЕРТИ ГОТОВИЙ ЗАРАДИ МЕНЕ! ВІН ЗА МЕНЕ БОРОВСЯ!
—Не за тебе.. А за твої землі
———
—Укр! Прокинся! — над нею сидів стривожений УПА —-УКР! Нарешті ти прокинулась... — Він взяв її на руки і обійняв.. — Я тебе півгодини не міг розбудити.. ти плакала.. марила.. кричала.. Я хотів уже в лікарню дзвонити
—УПА.. ти ж мене любиш — крізь сльози почала вона — і ти мене не вб'єш?
—Що за дурня? Я тебе люблю! Я МОЖУ ЦЕ СКАЗАТИ ТИСЯЧУ РАЗІВ! І я ніколи не хотів тебе убити! Я тебе люблю...
—Я теж.. — їй стало спокійніше, проте вона ніяк не могла викинути з голови цю картину....
——
Сподобалось? Постав зірку і поділись історією з друзями
😘 дякую
Рекомендую послухати
⬇⬇⬇
ВИ ЧИТАЄТЕ
Таємниця шраму
FanfictionФАНФІК НА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ! тут ви дізнаєтеся історію шраму України про його силу про родину України та багато чого ДАНИЙ ФАНФІК ЦЕ МОЯ ФАНТАЗІЯ! і не потрібно ображатися!
