Від любові до ненависті-один крок

#6

Емілі: Я не хочу говорити про те що було вчора.
Амелі: Емілі я допоможу. Але лише тоді коли захочеш. Якщо ти не хочеш зараз говорити, я почекаю.
Емілі: Ну.. добре я скажу.
Амілі: Я слухаю.
Емілі: Ну коли ти пішла, мали казати Лютеру. Мав казати Даніель, але він пішов за тобою. Тому хід перейшов Лізі. І вона.. вона загадала щоб Лютер поцілував одну з дівчат... я думала, що він поцілує мене, адже він сказав, що я йому подобаюсь. Але зразу як тільки Ліза це сказала Кортні встала, підійшла до Лютера і поцілувала його. Коли я це побачила.. мені стало так.. боляче.. я вибігла і там була ти.
Амелі: Ясно...  послухай. В цій ситуації Лютер винний трохи, тому що міг відкинути Кортні, а вся інша вина в ній. А тепер.. Даніель мені треба піти в одне місце. А ти побудь тут. Сьогодні субота, пар немає. Тому маєте право.
Емілі: Ти куди?
Амелі: Побачиш.
Амелі була зла, як ніколи. Якби це сталося з нею вона ще стерпіла б, але ображати сестру вона не дасть.
На наступний день.
Даніель все ще гостював у дівчат. Всі вони сиділи у вітальні, сидячи в телефоні. Хто на дивані, хто на землі.
Емілі: Ого.. Вона звісно получила по заслугам, але в інтернет таке викласти..
Даніель: Що саме?
Емілі показала Даніелю відео.
Даніель: Да уж..
Амелі: Вживу краще. *Тихо сказала*
Емілі: Тобто вживу? Це ти зробила?
Амілі: Ем..  Добре, я! Але вона отримала по заслугам. Я не дам тебе ображати.
Емілі: Оо, Амілі.. люблю тебе💗
Амілі: І я тебе.
Даніель: А як ти це зробила?
Амілі: Ну.. це було неважко.
Я купила в магазині відро і набрала в нього води. Поставила на двері. І написала Кортні:
"Це Лютер, ти ідеш зі мною на побачення, чекаю навулиці біля твого дому."
Кортні на радості швидко зібралась і вже виходила. А я в той час стала в гарну позицію і чекала. Коли вона вийшла і на неї впало відро з водою, я зняла все на відео. Потім надіслала всім друзям в інстаграмі. Потім люди почали це викладати, репостити і так далі. Такшо тепер Кортні не королева університету, а посміховисько універу.Але це ще не все.
Емілі: А що ще?
Амілі: Це занадто мале покарання, для неї. Вона викрала нас, змусила нас обох плакати і тепер через неї на наших ідеальних головах шишки, бо вона вдарила нас палицею. Такою дрібницею вона не відбудеться. Я зроблю так, щоб про це ще довго всі пам'ятали. Я вже розклеїла на території університету зображення як на неї виливається вода. А ще всі кажуть, з часом про це забудуть. Вона може запугати людей, і вони не будуть говорити про це. Але мене не запугає. Наступного тижня коли мають показувати якесь відео в залі, де буде весь універ, я підсипаю хлопцю який має включати це відео, снодійне в каву, яку я йому дам під предлогом "мені цікаво, як це буде відбуватись"
І коли він засне включу то відео. І в кінці напишу "мокра леді наступає, бережіться".
Емілі: Ти монстр.
Даніель: Не знав, що ти можеш бути такою жорстокою.
Амелі: Якби це стосувалось лише мене я б стерпіла. Але вона зачепила вас обох і я цього не потерплю.
Даніель: Обох?
Емілі: Тепер ти як частина сім'ї. Ти пережив багато чого разом з нами.
Даніель: Добре😂
Весь наступний тиждень всі тільки говорили про Кортні. Але коли всі вже майже забули про це, Амелі, Емілі і Даніель нагадали їм, включивши відео в спортзалі, коли в ньому був весь універ включно з вчителями.
Так і минув цілий місяць. Вже наступала зима. Звісно в Нью-Йорку не холодні зими, але коли наступили зимові канікули, друзі вирішили піти по магазинах. Після магазинів, вони вирішили погуляти. Там вони зустріли їх... Хлопців. Ейден та Лютер йшли прямо до друзів, які спокійно сиділи на холодній лавці попиваючи чай.
Лютер: Привіт.
Емілі: Я не маю бажання з тобою спілкуватись, бо я все ще не пробачила тебе. А якщо я не буду з тобою спілкуватись вони тоже, бо я так сказала.
Амілі:😂😂 *Починає сміятись* боже це так в твоєму репертуарі.
Лютер: Думаю нам треба поговорити.
Емілі: Ну.. окей.
Амілі: Даніель, у мене закінчився чай, пішли купим ще.
Даніель: Згоден.
Амілі: Ейден ти з нами. І це не прохання.
Ейден: Не проти.
Вони пішли. Емілі і Лютер лишилися самі.
Лютер: Слухай.. тоді.. вона сама..
Емілі: Тільки ти її чомусь не відштовхнув.
Лютер: Ну вибач, я не зреагував...
Емілі: Добре, я пробачу тебе якщо ти докажеш, що я тобі подобаюсь.
Лютер: Згоден. Тоді.. будеш моєю дівчиною?
Емілі: *відкрила рот і дивиться ніби побачила привида* еее.... я.. цей... ДОБРЕ!*закричала*
Лютер поцілував Емілі зразу як вона це сказала. Потім вони сиділи в обнімку, і Лютер виклав фото з підписом, моя дівчина.
Емілі була щаслива, поки її сестра знову постала перед вибором(уже втретє😅).
П'ять хвилин тому.
В кав'ярні.
Амелі: Дайте чай,
2 ложки цукру. І каву з молоком, вержками та без цукру.
Даніель: Ти ідеально мене знаєш.
Амелі: Це я теж знаю.*сміється*
Ейден: Амелі можна тебе на хвилинку.
Амелі: Так, звісно.
Відійшли.
Амелі: Якщо ти хотів запитати про Емілі, то їй подобається Лютер.
Ейден: Що? Ні.. мені вона не подобається. Мені подобаєшся ти.
Амелі: Я? Ти жартуєш?
Ейден: Будеш моєю дівчиною?
Амеіл: Я... я.. я не можу зараз сказати.
Ейден: Добре, я розумію. Скажеш потім.
Підійшли до Даніеля.
Даніель: Ось твій чай.*дає чай*
Амелі: Дякую...
Даніель: Амелі.. ти так і не відповіла мені.. ти будеш моєю дівчиною?
Амелі: Ви.. ви напевно знущаєтесь.. обоє.
Амелі знов пішла. Але тепер до Емілі. Даніель та Ейден догнали її коли вона вже пішла.
Розмова Амелі і Емілі.
Амелі: Я в парк який біля нашого дому. Думаю ти знаєш де мене знайти.
Емілі: Що сталося?
Амелі: У мене питання. Вони зговорились? Вони двоє запропонували зустрічатись. Одночасно!
Лютер: Дебіли. *Сміється*
Емілі: Згодна.
Амелі: Мені треба подумати. Якщо що прийдеш. У мене може сісти телефон. Але якщо що я його виключати не буду.
Емілі: Окей.
Амелі прийшла до парку. Вона завжди приходила туди щоб подумати. В неї навіть була особлива качеля. Але цього разу вона їй не допомогла. Лише через 4 години, коли вже темнілося, Амелі визначилась. Вона пішла додому.
Вдома.
Емілі: Привіт. Вирішила?
Амелі: Привіт. Так.
Емілі: Ну і кому належить твоє серце?
Амелі: Мені подобається ...