Від любові до ненависті-один крок

#10

Ліза: Відстань від дівчат і йди звідси.
Кортні: Що ти сказала?
Ліза: Те що чула...
Кортні: Ти здуріла? Я твоя сестра!
Ліза: Уже ні! Я піддалась твоїм маніпуляціям і нашкодила людям. Мама цього не хотіла. Я знайшла її лист до нас, перед родами вона написала його, бо знала, що помре. Вона хотіла щоб ми були хорошими і допомагали людям. Тому я переїхаю. Я поїду в Францію. Створю компанію і буду жертвувати на благодійність. Татко допоможе мені. І доречі радій тому що Місс Морган і татко одружуються. І я рада за них. Він буде щасливим. Вони допоможуть мені з компанією. І ти не зупиниш ні мене, ні їх.
Кортні: Да як ти смієш? Я думала ми сестри.
Ліза: Мені соромно мати таку сестру.
Кортні: Вибачся!
Ліза: Ні. Іди звідси.
Кортні: Я не буду тебе слухати.
Амелі: Кортні іди.
Емілі: Це не твій дім!
Кортні: І не ваш!
Амелі: Я тут живу. Тому іди. Тебе сюди не кликали.
Кортні: Я ще повернуся!
Кортні пішла, а дівчата лишилися в кімнаті.
Амелі: Так ти...
Емілі: Їдеш?
Ліза: Саме так... я прийшла попрощатись і попросити вибачення. Коли я побачила лист мами, я ніби проснулась з довгого сну, в який мене затягла моя сестра.
Амелі: Я рада, що ти змінилась.
Емілі: Ми вибачаєм тебе.
Амелі: Жаль, що ти їдеш, ми могли б потусити разом.
Ліза:*Усміхається* Мені час.. Бувайте.
Емілі: Бувай.
Амелі: Якщо повернешся, маякни*усміхається*
Ліза: Обов'язково...
Ліза пішла, а дівчата лишилися самі.
Емілі: Оце діньок..
Амелі: Не то слово.
Сестри пішли назад на вечірку. До дівчат підійшли хлопці.
Даніель: Привіт.
Лютер: Хелоу.
Ейден: Прівєтік.
Емілі: Привіт
Амелі: Здрастє добрий день.
Лютер: Емілі ходи зі мною по напої.
Емілі: Йдем.
Даніель: Я покажу де.
Ейден: Що ж.. ти з ним.
Амелі: Так..
Ейден: Тоді... я просто мушу це зробити...
Ейден підійшов до Амелі і поцілував в губи.
Амелі: Що ти...
Лютер: Оу..
Емілі: Амелі?
Даніель: Ясно.
Даніель пішов кудись Амелі побігла за ним. Він був у кімнаті.
Даніель: Ти все ще його любиш. Як я цього не замічав?
Амелі: Ні. Я тебе люблю. Він сам.
Даніель: Я тобі не вірю.
Амелі: Що? Ти... мені не віриш?
Даніель: Ні...
Амелі вийшла з кімнати і пішла до своєї. Вона взяла всі свої речі і пішла. Вона прийшла до квартири, де жила Емілі. В неї були ключі, тому вона зайшла в квартиру. Амелі хотіла плакати. Їй вкотре зробили боляче. Він не повірив їй. Амелі не немогла залишитись з такою людиною.
•••
Дзвінок.
-Ало, мам.
-Так доню. Що ти хотіла?
-Мам, скоро канікули і моя подруга... запропонувала мені поїхати з нею у Францію. Можна я поїду? Ми виїхаєм цього тижня, я приїду і дожену все в універі.
-Ну добре.. а Емілі з тобою?
-Ні..
-Добре. Бувай. Люблю.
-І я тебе люблю. Бувай.
Дзвінок ще один.
-Ало Ліза.
-Привіт Амелі.
-Я хочу поїхати з тобою у Францію.
-Добре, я рада, а Емілі з нами?
-Вона залишеться тут.
-А що сталося? Так раптово?
-*Розказала, що сталося.*
-Ого..
-Я сказала всім, що їду на канікули, але я залишусь там. Мені лише треба буде знайти хорошу роботу і я залишусь.
-Слухай, може будеш працювати зі мною в компанії?
-Справді?
-Звісно. Деталі можем обговорити в літаку.
-Чудово. Дякую.
-Літак завтра в 2 дня.
-Добре. Зустрінемся в айропорті.
-Квиток я тобі дістану.
-Дякую. Бувай
-Пака.
•••
Наступного дня.
Речі Амелі були вже зібрані.
Емілі: Я рада, що ти повернулась, але я думаю тобі треба помиритись з Даном.
Амелі: Я не буду зустрічатись з людиною, яка мені не довіряє.
Емілі: Впевнена?
Амелі: Так... скоро літак. Мені треба їхати.
Емілі: Місяць це так довго... так довго не буду тебе бачити. Обіцяй дзвонити.
Амелі: Обіцяю.
Думки Амелі.
Вибач.. Емілі я не знаю, коли ми побачимось.. це буде не скоро. Я буду скучати.
•••
В айропорті.
Ліза: Привіт дівчата.
Емілі: Привіт.
Амелі: Привіт.
Ліза: Ну що готова?
Амелі: Так.
Ліза: Ось твій квиток.
Амелі: Добре..
Емілі: Бувай.
Амелі: Я буду скучати.
Емілі: І я..
•••
В Франції. Місяць потому.
Дзвінок
-Так мам. У мене прекрасна робота в компанії.
-Ти впевнена, що хочеш лишитися?
-Мені тут подобається. Я вже майже вивчила мову. Легше вчити коли всі на ній говорять.
-Добре доню. Але дзвони частіше.
-Звісно. Люблю.
-І я тебе.
Дзвінок наступний.
-Емілі я.
-Ти що здуріла?
-Ну вибач.
-Ти лишаєшся там?
-Вибач..
-Це твій вибір. Але я ще приїду.
-Обов'язково. Як там універ.
-Все добре. Кортні виключили бо вона всім шкодила. Скоро канікули. А далі все як завжди. А і ще. Ейден зустрічається з сестрою Даніеля.
-Перекажи вітання.
-Звісно.
-Емілі....
-Сумний.. весь понурий.. він не може тебе забути.
-Йому прийдеться. Я не можу зустрічатись з людиною, яка мені не довіряє.
-Добре... бувай люблю
-Па. Люблю
•••
3 роки потому.
Мері: Амелі тебе Ліза кликала.
Амелі: Уже біжу.
Ліза: Привіт.
Амелі: Ти кликала?
Ліза: Слухай, ти працюєш вже 3 роки. Ми дружимо дружимо 3 роки.. Тому ти тепер начальник відділу.
Амелі: Що? Лізааааа. Дякую. Люблю.
Ліза: І я тебе. А тепер біжи збиратись нам ще Емілі з айропорту забирати.
Амелі: Біжу.
•••
В айропорту
Емілі: Амелііііі, сестричко. Три роки пройшло, а ти не змінилась.
Амелі: Емілі! Ти теж не змінилась*обійми*
Ліза: Привіт.
Емілі: Ліза.*обійми*
Емілі: Я не сама...
Лютер: А мене обняти?
Амелі: Лютер!*обійми* привіт.
Емілі: Це ще не все...
Даніель: Привіт Амелі..
Амелі: Даніель...
•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●
Оце поворот сюжету😅 мене понесло. Занадто багато вдохновєнія😂 Глава вийшла не дуже велика, але сподіваюсь вам сподобалось. Люблю вас❤
Ваша Віка❤
Люблю усіх, чекайте нас, бо главушки нові у нас😂😋💖