Прокляття чарівного лісу

•Завдання 5• Таємниця скелі тьми. Частина 1.

Субота. 12:00
Медді: Рейвен... дай води.... я вчора так пізно лягла... яка година? Рейвен? Рейвен!
Де вона? Рейвен! Ти в кухні? Нема. вона не вдома. Ай. як голова болить. Ащ. Іду поп'ю водички...
•••
3 години тому.
*Думки Рейвен*
Так не хочу вставати. Може ще полежати? Хоча. Так, треба вставати. Вже 09:00.
Рейвен встала, потягнулась і пішла до дзеркала.
-О, Господи, моє волосся живе своїм життям. Окей, хочу ідеально зачесане волосся, заплетене в два колоски.
У відповідь нічого.
-Ее...? Хочу два колоски.
Знов нічого.
-Ащ. Я забула, що віддала силу Невермор.
Прийдеться справлятися як колись.
Розчесавши волосся, Рейвен пішла вмиватися.
Після цього, вона пішла на кухню.
-Хочу чай.
Після того як зробила чай, Рейвен взяла кружку і пішла на ліжко.
-Вона вчора так пізно лягла. Вже 10... вона, напевно, до обіду спати буде. Ну тут робити нічого... піду погуляю. А точніше політаю.
Рейвен вийшла на вулицю, взялася за кулон вогняної перлини і сказала:
-Невермор.
Через декілька хвилин, Рейвен побачила в небі свою дракониху.
-Невермор! Маленька, я так скучала..
- Привіт, Рейвен!
-А! Ой...вибач. Не звикла чути твій голос. Після того, як я передала тобі силу все так змінилось..
-Медді вчора знову пізно лягла?
-Угу...знову, майже цілу ніч, переписувалась з Максом.
-Пройшов тиждень, відколи ви передали сили... але ти все одно боїшся мого голосу.
-*Сміється* Ну я звикну. Ну... сьогодні, як завжди?
-Звісно. Сідай і полетіли.
Пройшов тиждень, відколи ми передали драконам сили. Тоді, я серйозно задумалась над словами чарівника, про зло, і що воно може наступити швидко. Чарівник... Ми з Медді тут уже місяць і я добре його вивчила, щоб знати, що він ніколи нічого не каже просто так. Він розуміє, що лісу Невалор щось загрожує... але що? Поки я цього не знаю, я буду вчитися. Саме тому, кожного ранку я літаю з Невермор. Я практикую її швидкість та вправність. Ми літаємо над горами, скелями та річками. І за цей тиждень, вона покращила навики і тепер з легкістю може, в будь який момент, змінити колір шкіри. А що на рахунок мене? Можу з радістю сказати... я нездара. Я нічому не навчилась. Я не вмію битися, не маю ніякої магії і взагалі не корисна в битві. Саме тому... я хочу попросити чарівника мені допомогти. Сподіваюсь він навчить мене чогось. Все таки всі кажуть, що нам з ним пощастило, адже із всіх чарівників Невалор, він наймогутніший. Добре... зараз немає часу. Мені треба вдосконалювати здібності.
Через пів години.
Ми зупинилися в долині драконів. Невермор пішла відпочивати, а я лише стояла і дивилась на драконів. Але ззаду почувся шум. Я обернулась і побачила 2 дівчат і якогось чарівника. З їхньої розмови, яку я чула, я зрозуміла, що чарівника звали Лавій.
Лавій: Брайер, Ешлін, я зараз не можу вам нічого пояснити, адже спішу, вам все пояснить богиня вогню, Варія.
Варія: Що? Лавій!
Лавій: Вибач.
Чарівник зник, а Варія лишилась сама.
Варія: Ех...Ну... Привіт. Я богиня вогню та хранителька драконів Варія.
- Я Брайер..
- Я Ешлін.
Рейвен: Варія!
Варія: Рейвен? Подруго! Так давно тебе не бачила. *Обійняла* Вибач, але я поспішаю і...
Рейвен: Я знаю. Я чула вашу розмову. Ти спішиш. Тому... я можу їм все пояснити і допомогти. А ти іди.
Варія: Ти навіть не уявляєш, як мені допомогла. Дякую. Люблю. Бувай.
Рейвен: Бувай.
Я підійшла до дівчат. По їхнім обличчям можна було зрозуміти, що вони не розуміють, що, де, коли і як😂😅
- Ну що ж. Я бачу ви не розумієте, що сталося. Я вам поясню. Але спочатку познайомимось. Я Рейвен, мені 15. Я з України.
Брайер: Брайер... недавно виповнилось 15. Я з Італії. З Риму.
Ешлін: Я Ешлін. Мені теж 15. Живу теж в Римі. Ми їхали в село до бабусі і потрапили сюди.
Рейвен: Я теж тут з подругою. Але ми їхали на канікули до моєї мами в Рим. Доречі, я говорю українською і ви мене розумієте, адже ліс заклинає кожного, хто є в ньому, розуміти інших не зважаючи на мову.
Брайер: Тут дуже гарно. Нам подобається.
Рейвен: Згідна.
Брайер: Я б тут залишилась, якби не сім'я.
Ешлін: Я теж. Тут так добре.
Рейвен: Давайте перейдем до завдання.
Я торкнулась перлини і сказала:
-Невермор!
Брайер: До кого ти говориш?
Після цих слів почувся рик драконихи і вони прилетіла до Рейвен.
-До неї.
Я підійшла до неї і погладила.
-Знайомтесь. Невермор або остання синьо-фіолетова дракониха. Вона мій особистий дракон. У вас теж є такий дракон. Але як ви могли побачити, дракони бувають різних кольорів. Колір дракона визначає характер його господаря. Наприклад, у мене синьо-фіолетова дракониха. Це остання фіолетова дракониха. Також дракони можуть бути синіх та червоних кольорів. Але їх найменше. Червоний колір показує що характер дуже емоційний, саркастичний, але добрий, ще дружелюбний, сміливий, але обережний. А синій колір показує, що людина спокійна, нетерпляча, але не любить конфліктувати, а ще дуже добра, смілива, справедлива. Але найбільше драконів сірих та білих кольорів. Ну що ж. А і ще, коли ви перебували тут, то ви наділились магією. Кожен, хто перебуває тут наділяється якоюсь магію. Тепер ви магічні і кожен дракон спрямовує цю магію. Він буде дихати вогнем або льодом. Є лише ця сила. Але буває ще одна сила. Вона зустрічається дуже рідко. Зараз, думаю вона є, десь в 6 драконів з усієї долини. У моєї подруги Медді, про яку я казала, червоний дракон. І у неї, як і у мене, дракон стихій. Її дракон може дихати вогнем, водою, льодом та блискавкою. А Невермор...ну...зараз покажу.
-Ну що Невермор. Покажем клас?
Невермор: Звісно.
Ешлін: Аааа! Вона говорить?
-Моя Невермор може все. Ну що ж... дивіться на сили дракона стихій.
Тільки но Рейвен це сказала, вони з Невермор, злетіли високо в небо. Коли вони летіли, Невермор дихала водою, зробивши невеликий дощик. Потім дракониха різко полетіла вниз. Дівчата, в той час, дивились не відриваючи очей. А вони все летіли. І коли до землі лишилось декілька метрів, дракониха на чолі з Рейвен, різко злетіли вверх, ледь не торкнувшись землі. Коли вони летіли вверх, Потім злетівши до скелі, Невермор враз заморозила скелю одним подихом. Потім ще одним подихом розморозила її. А тоді злетіла високо і подула. Вітер був таким сильним, що Брайер і Ешлін впали. Потім вони полетіли назад. Приземлившись до них підбігли дівчата.
Брайер: Це було дуже круто! Ти офігенна!
Ешлін: Коли почала летіти вниз, ми, навіть, подумали, що ти розіб'єшся! Ти дуже крута!
Брайер і Ешлін: Навчи нас так!
Рейвен злізла з Невермор.
-*сміюся* Добре, але спочатку, вам треба знайти своїх драконів. Залежно від того, які сили в них будуть, я вас навчу. А і ще. Бачите ту скелю.*показую на скелю тьми* (хто не пам'ятає, що це, прочитаєте в частині про долину драконів, завдання 3) Туди іти не можна. Там живуть темні дракони. Вони злі та небезпечні. Вони можуть вам нашкодити. Тому шукайте тут. І пам'ятайте. Дракони самі вас знайдуть.
Брайер: Я рада, що ми познайомились. Дякую.
Ешлін: Дякую.
Рейвен: Та ідіть уже.*усміхається*
Колдер: *тихо підійшов ззаду*(в цей момент такі пошлості в голову лізуть😂) Ти ладнаєш з людьми.
-А! Боже, Колдер! Не лякай так!
-*Сміється*
- Дуже смішно*сарказм*
- Окей, вибач.
-Добре. Але більше не пугай.
- Звісно. В тебе точно тут немає завдання, ти без хлопців і навіть без Медді, вчила, якихось дівчат і пояснювала завдання... шо ти тут робиш?
-Ну... я літала з Невермор, прилетіла сюди, а потім твоя сестра(Варія) попросила мене допомогти їм пояснити завдання, бо в неї була невідкладна справа.
- Ясно. А чому без Медді і хлопців?
- Медді з Максом разом. Вони цілу ніч переписувались, а я будити не хотіла.
-А Віктор?
-Ну а що Віктор? *Сіла біля скелі* Він взагалі тут ні до чого.
-Він же тобі подобається.
-Зате, я не подобаюсь йому..
-Ти впевнена?
-Ну...
-Навіть якщо ти йому не подобаєшся...*сів біля неї* ти подобаєшся мені...*простягнув щось*
-Що це?
-Мій тобі подарунок. Бережи цю пір'їну. І коли тобі буде сумно, подивись на неї і згадай мене.
-*взяла* Дякую*усміхнулась**поцілувала в щоку* Мені час іти. Бувай.
-Бувай.