Частина 5. Він нічого й не помітить

187 21 8
                                    

Вона навіть подумати не могла, що цей  довгий вечір не закінчиться банальним поверненням додому з вечірки.

Місяць сьогодні світив якось занадто яскраво, і його білий диск застиг у небі, ніби на темному полотні, вишитому сяючими бісеринками-зорями. Вітер зосереджено копошився у пасмах русявого волосся Беллі, ніжно торкаючись її м'якої шкіри своїми теплими пальцями. Дівчина поверталась додому. Нарешті. Чомусь її настрій різко упав нижче нікуди, хоча ні, причина була гранично зрозуміла - Рей Колін, хто ж іще! Що він, чорт забирай, надумав собі? «Не спілкуйся з Тоні», - це взагалі що було? Яка йому різниця до того, з ким їй потрібно спілкуватись, а з ким ні? Хто він їй такий, щоб указувати? Тато, мама, брат, а, може, сестра? Звичайно, ні. Тоді для чого говорити таку безглузду дурню? Для чого йому лізти в її життя? Цього дівчина ну ніяк не розуміла і розуміти, чесно кажучи, не хотіла, якби тільки різні недоречні думки та нісенітниці не плутали усе в голові. Руда буквально захлиналась обуренням, від нього в горлі стояв неприємний згусток негативних емоцій, що тільки втомлювали і так виснажений мозок дівчини.

Екран мобільного, який Беллі тримала в руці, яскраво засвітився в сріблястій темряві - їй прийшло сповіщення.

«Белл, я тебе не знайшла, все добре? Ти вже вдома? Відпиши мені, я хвилююсь за тебе.» - це було повідомлення від Лізи, і тільки-но Томлінсон встигла написати подрузі, що вона вже буквально біля порогу бабусиного будинку, прийшла ще одна «вісточка», тільки вже на цей раз від Майкла. Стівенсону справді було шкода, що Беллі так рано пішла з вечірки, він так само, як і Еванс, розхвилювався через це, але Руда запевнила друга, що все в цілковитому порядку.

Коли ноги нарешті перенесли Томлінсон через поріг, вона зітхнула з неймовірним, просто-таки колосальним полегшенням. Втома брала над нею верх, б'ючи прямо у виснажену свідомість; очі злипались самі по собі, і Беллі зрозуміла, що якщо вона терміново не змусить себе зайти наверх, то провалиться в сон прямо тут, під вхідними дверима. Зрештою, пробурмотівши собі під ніс декілька нецензурних словосполучень, Руда якось дійшла до сходів і насилу почала підійматись, ледве переставляючи ноги. В темному коридорі вона, зовсім відключивши голову, напоролась на невеличкий комод, який при світлі дня завжди обходила стороною, і боляче вдарилась в нього мізинцем. Тихо лайнувшись і позіхнувши, у пітьмі знайшла ручку дверей та попленталась до ліжка, приречено простогнавши.

Залишся в моєму серціWhere stories live. Discover now