Спала, здається, не довго. Прокинулася від того, що хтось тормосить мене за плече. Відкрила очі, але ніч була така густа, що щось побачити було важко. Напевне, скоро буде світати.
- Єво, - почула голос Валентайна, - тебе хоче бачити Стефан.
- Ну невже це не може почекати до ранку? – занила я і потерла очі.
Вилазити із теплого ліжечка бажання не було, та переборовши себе, встала, одягнулась і вийшла за Валентайном із намету. Ми перемістились у кабінет Стефана.
На дивані сидів чомусь винуватий Дем'ян, в кріслі злий Стефан. А ще тут були дві жінки, яких я не знала.
- Євочко, - кинулась із місця старша жінка, - донечко моя, - мої очі полізли на лоб. – Ти справді врятуєш Адама? Ви з ним споріднені душі?
Ось воно що! Я кинула злісний погляд на Дем'яна, який ще більше втиснувся у диван.
- Вибачте, міс... - я попробувала вирватись із обіймів, та нічого не вийшло.
- О, Марта, просто Марта, - вона відпустила мене з обіймів та зловила за руки і прийнялась розглядати моє обличчя.
- Мамо! – вигукнув Стефан.
Мамо?! Це вже занадто! Добре, що хоч не вся сім'я заявилась сюди!
- Мамо, відпусти її! – грізним тоном повторив Стефан і жінка послухалась, вернувшись на своє місце.
Я продовжила стояти як вкопана.
- Єво, це моя мати – Марта, - сказав Стефан, - а це, - він вказав на іншу жінку, яка сиділа поруч, - моя сестра і мати Дем'яна – Ліза. А тепер, я попрошу вас двох повернутись додому, - сказав він жінкам і ті за мить зникли.
Здається, Стефана слухались всі. Ну майже всі, окрім мене. Дем'ян!
- Як ти міг? – я звернулась до нього. - Чому вся ваша сімейка приносить мені лише проблеми? – я просто звіріла. – Я тебе не просила комусь розказувати те, у чому сама ще не впевнена! А ти взяв і розбовкав те, що не мав права говорити! Те, що Адам моя споріднена душа чи ні, я сама ще не знаю, і аж ніяк не стосується справи і всієї вашої сім'ї!
Злість накрила мене з головою! Мене почав огортати туман, та він не завдавав шкоди, а лише окутував мене, ніби захищаючи.
- Єво, будь ласка, заспокойся... - тихо попросив Валентайн за моєю спиною. – Давай поговоримо.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дракон в Архонії
FantasyВсі роки мого навчання в академії у мене була лише одна проблема - відсутність татуювання, яке б показало мою силу. В останній день тату з'явилося, а от проблеми після цього посипалися як з рогу достатку. Ще й одна настирлива сімейка завжди десь мая...