Дракон в Архонії

Розділ 6.

Спала, здається, не довго. Прокинулася від того, що хтось тормосить мене за плече. Відкрила очі, але ніч була така густа, що щось побачити було важко. Напевне, скоро буде світати.

- Єво, - почула голос Валентайна, - тебе хоче бачити Стефан.

- Ну невже це не може почекати до ранку? – занила я і потерла очі.

Вилазити із теплого ліжечка бажання не було, та переборовши себе, встала, одягнулась і вийшла за Валентайном із намету. Ми перемістились у кабінет Стефана.

На дивані сидів чомусь винуватий Дем'ян, в кріслі злий Стефан. А ще тут були дві жінки, яких я не знала.

- Євочко, - кинулась із місця старша жінка, - донечко моя, - мої очі полізли на лоб. – Ти справді врятуєш Адама? Ви з ним споріднені душі?

Ось воно що! Я кинула злісний погляд на Дем'яна, який ще більше втиснувся у диван.

- Вибачте, міс... - я попробувала вирватись із обіймів, та нічого не вийшло.

- О, Марта, просто Марта, - вона відпустила мене з обіймів та зловила за руки і прийнялась розглядати моє обличчя.

- Мамо! – вигукнув Стефан.

Мамо?! Це вже занадто! Добре, що хоч не вся сім'я заявилась сюди!

- Мамо, відпусти її! – грізним тоном повторив Стефан і жінка послухалась, вернувшись на своє місце.

Я продовжила стояти як вкопана.

- Єво, це моя мати – Марта, - сказав Стефан, - а це, - він вказав на іншу жінку, яка сиділа поруч, - моя сестра і мати Дем'яна – Ліза. А тепер, я попрошу вас двох повернутись додому, - сказав він жінкам і ті за мить зникли.

Здається, Стефана слухались всі. Ну майже всі, окрім мене. Дем'ян!

- Як ти міг? – я звернулась до нього. - Чому вся ваша сімейка приносить мені лише проблеми? – я просто звіріла. – Я тебе не просила комусь розказувати те, у чому сама ще не впевнена! А ти взяв і розбовкав те, що не мав права говорити! Те, що Адам моя споріднена душа чи ні, я сама ще не знаю, і аж ніяк не стосується справи і всієї вашої сім'ї!

Злість накрила мене з головою! Мене почав огортати туман, та він не завдавав шкоди, а лише окутував мене, ніби захищаючи.

- Єво, будь ласка, заспокойся... - тихо попросив Валентайн за моєю спиною. – Давай поговоримо.