Моя психологія

Перший день, перші знайомства

Pov Аліна

- Ну ти ідеш?- вже втреттє підганяє мене тато.

- Вже біжу!- кричу я і вибігаю з

кімнати.

- Нарешті.- тато сидиь в машині і тільки чекає мене.

- Бувай доню! - кричить мені мама.

- Пока. Після школи побачимось

Всім привіт. Я Аліна, мені 16 років. Ходжу в 10 клас. Спортивна фігура. Блакитного кольору очі, волосся каштанове до попи;). Ношу окуляри, які мені дуже пасують. У мене є краща подруга Ярослава. Ми з нею з дитинства дружимо. Вона грає на фортепіяно, сірі очі, худенька, 17 років. Вчиться в коледжі.

Ми вже під'їджаємо до школи.

- Дякую, тату. Люблю тебе.

- Прошу. Вчись добре.

- Як завжди. - до речі я відмінниця.

Я іду по коридору і мене хтось штовхає. Я падаю на підлогу. Мої книги розлетілися по підлозі.

- Дивись куди ідеш! - кричить мені хлопець, який мене штовхнув.

- Взагалі-то це ти мене штовхнув! Гормальні люди пробачення просять.

- Я? Пробачення? Хахахах ти бачу не знаєщ хто я!- він повертається до мене і я бачу що у нього сірі очі, темного кольору волосся, спортивна фігура, широкі плечі.

- А мені всеодно хто ти! Ти винний.

Він навіть не поглянув на мене і пішов далі.

До речі я забула нагадати, що це мій перший день в новій школі, але я не хвилююсь.

Батько працює в міліції і навчив мене стріляти і захищатись.

Я заходжу до кабінета деректора. Переді мною сидить чоловік середніх років. Він мені посміхається і підходить до мене.

- Доброго дня. Я Аліна. Мхені сказали, що ви відведете мене до мого нового класу. - я соромлячись посміхаюсь.

- Добрий день, Аліно,- голос в нього строгий і в той же час привітний та милий,- так, ми зараз ідем до твого класу. Мене звати Ігорь Сергійович.

-Приємно познайомитись. Дуже рада, що ви взяли мене в вашу школу і я зрадістю буду тут вчитись. Я чула про цю школу дуже багато хорошого.- я відчуваю, що я червонію.

- Дуже приємно чути. - він мило посміхнувся і я теж.

Поки ми дійшли до кабінету, то Ігорь Сергійович розповіжав мені правила школи. Було дуже цікаво. Ми зайшли в клас. Перший зайшов деректор, а після нього і я. Всі погдяди були напрямлені на мене. І осибливо він. Хлопець з яким я зіткнулась на коридорі. Він хитро посміхнувся, а я тільки зробила вигляд, що не помітила його.