—Ну, ну, ну! Ну! Йди ліворуч. Ліворуч!
Поки Жан грав у свою гру після школи, Елі та Сато про щось мило спілкувалися.
— 'ей, Ельза, ти чого зависла? Ельза? Бляха, вона реально це зробила?! Я думав, вона жартувала.. Дідько.
Поки Жан там щось вирішував, Еліот та Сато перейшли на іншу тему.
— А улюблені квіти в тебе які?
— Півонії. Обожнюю їх.
— А в мене неріне.
— Теж гарні квіти.
Сато посміхнувся і взяв пасму волосся Елі в руку.
— У тебе таке м'яке волосся, ти знав це?
— Дякую).
— А який у тебе улюблений колір?
— Зелений.
— Із чим він у тебе асоціюється?
— З миром. Примирення, наприклад. А в тебе який улюблений колір?
— Сірий. Не знаю чому.
— А.., – але не встиг Елі сказати, як Жан його перебиває.
— Я пішов, не знаю, коли я буду.
— Ти куди? – поцікавився брат.
— З друзями треба зустрітись.
— А ми? Бляха, ну ти реально кидалово! Жан, довбана трясця. Скільки можна, ти нас постійно кидаєш. Взагалі-то це до тебе прийшли.
— А я й не кликав, почнемо з цього.
— Ти набрид вже. Ти нікуди не підеш! Ти залишишся з нами, інакше ти знову прийдеш під наркотою. Я тебе знаю! До того ж ти під домашнім арештом!
— Ну то й шо. Елі, тебе це не стосується. Відвали, а.
— Ні, Жан, не відчеплюся. Ти пртп.. тфу! Ти просто знову повернешся під якоюсь наркотою і тобі буде херово! Я не хочу цього. Будь ласка, залишся вдома, - вже переживаючи, говорив Еліот.
— Послухай брата, ну. - вставив свої п'ять копійок Сато.
— Сато, ти взагалі не влізай! - крикнув Еліот.
З цього офігіли всі. Щоб Еліот гаркнув Сато? Цікаво.
— Благаю, залишися вдома, прошу тебе. Шо мені зробити, шоб ти залишився вдома? – вже плачучи просив шатен.
— Елі... Елі, не плач. Мені просто треба зустрітися з ними, щоб дещо обговорити все.
— Обіцяй, що ти не будеш пізно.
