Я прокинулась десь в сонцепік, через що я швидко пошкодувала. Барвозірка вже була в таборі давно і вже всі знали, окрім мене.
Мій живіт загуркотів і мені довелось підійти до кагату. Там була лише одна свіжа миша. Мені було ніяково її їсти.— Гей ти! Відійди, — гаркнув Чорнолап, силою шторхнувши мене і вхопившись за мишу.
— Гей! Я була перша! — обурилась я.
— О, справді? А я гадав ти просто витріщалась, — байдужо мовив він і пішов до пригорівшого пенька. Там уже чекали на нього Пісколап і Метеликолапка. Отже, вони будуть їсти, а я — ні? Нечесно.
Я підійшла до них і вони невдоволено на мене зиркнули.
— Чи можете ви поділитись зі мною теж? Я також хочу їсти, — прошепотіла я. Що ж, кілька митей тому в мене було багато мужності, але як тільки я підійшла до них, то я ледь-ледь щось можу вимовити. Як принизливо.
Вони подивились на одне одного і засміялись.
— Підеш до двоногів проситись поїсти. О, словом, а може твій батько — кицюня? — посміхнулась Метеликолапка.
Я вже не витримувала цього. Я вже за ці повні звикнула до такого ставлення, але терпіти це стає що разу важче. Мені хотілось плакати. Ні мама, ні Барвозірка, ні будь-хто інший не захистить мене. Я маю виживати самостійно в таких умовах.
Плямолап…
— Йой, невже ти зібралась розвести нюні? — Стурбовано спитав Пісколап. — Може підеш поплачеш своїй матусі? Ох, точно, вона тебе соромиться.
І послідувала нова хвиля сміху.
— Хм, а може покличеш свого рибомордого захисника? — в'їдливо запропонував Чорнолап.
І знов.
Сміх. Сміх. Сміх. Сміх.
Мені здається чи вони стали жорсткіше на мене нападати... Сльози самовільно потекли по щоках.
Ти маєш на їхню агресію відповідати так само. Тільки так ти зможеш вижити там…
І знов я не змогла за себе постояти. Навіть коли мені сказали що робити — я всеодно стою і плачу і терплю знущання. Я звичайна нікчема.
Мені нічого не лишалось як відійти від них, поки вони не придумають ще щось.
***
Настав вечір. Барвозірка вже має обрати свого воєводу і всі з нетерпінням чекали. Дехто навіть прогнозував, що він ним стане. І от Барвозірка вийшла з свого кубла та застрибнула на Високий Камінь.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Коти-Вояки: Пійматися в Лабети
Pertualangan«Коти-Вояки: Омана» - трилогія книг-фанфиків заснована оригінальною серією «Коти-Вояки» - Ерін Гантер. «Пійматися в Лабети» - перша книга з трилогії, де розповідається про противостояння токсичним стосункам, нерівності, брехні й інших проблем у житт...