Розділ 5: Місяцепік

26 4 0
                                    

Я прокинулась десь в сонцепік, через що я швидко пошкодувала. Барвозірка вже була в таборі давно і вже всі знали, окрім мене.
Мій живіт загуркотів і мені довелось підійти до кагату. Там була лише одна свіжа миша. Мені було ніяково її їсти.

— Гей ти! Відійди, — гаркнув Чорнолап, силою шторхнувши мене і вхопившись за мишу.

— Гей! Я була перша! — обурилась я.

— О, справді? А я гадав ти просто витріщалась, — байдужо мовив він і пішов до пригорівшого пенька. Там уже чекали на нього Пісколап і Метеликолапка. Отже, вони будуть їсти, а я — ні? Нечесно.

Я підійшла до них і вони невдоволено на мене зиркнули.

— Чи можете ви поділитись зі мною теж? Я також хочу їсти, — прошепотіла я. Що ж, кілька митей тому в мене було багато мужності, але як тільки я підійшла до них, то я ледь-ледь щось можу вимовити. Як принизливо.

Вони подивились на одне одного і засміялись.

— Підеш до двоногів проситись поїсти. О, словом, а може твій батько — кицюня? — посміхнулась Метеликолапка.

Я вже не витримувала цього. Я вже за ці повні звикнула до такого ставлення, але терпіти це стає що разу важче. Мені хотілось плакати. Ні мама, ні Барвозірка, ні будь-хто інший не захистить мене. Я маю виживати самостійно в таких умовах.

Плямолап…

— Йой, невже ти зібралась розвести нюні? — Стурбовано спитав Пісколап. — Може підеш поплачеш своїй матусі? Ох, точно, вона тебе соромиться.

І послідувала нова хвиля сміху.

— Хм, а може покличеш свого рибомордого захисника? — в'їдливо запропонував Чорнолап.

І знов.

Сміх. Сміх. Сміх. Сміх.

Мені здається чи вони стали жорсткіше на мене нападати... Сльози самовільно потекли по щоках.

Ти маєш на їхню агресію відповідати так само. Тільки так ти зможеш вижити там…

І знов я не змогла за себе постояти. Навіть коли мені сказали що робити — я всеодно стою і плачу і терплю знущання. Я звичайна нікчема.

Мені нічого не лишалось як відійти від них, поки вони не придумають ще щось.

***

Настав вечір. Барвозірка вже має обрати свого воєводу і всі з нетерпінням чекали. Дехто навіть прогнозував, що він ним стане. І от Барвозірка вийшла з свого кубла та застрибнула на Високий Камінь.

Коти-Вояки: Пійматися в ЛабетиWhere stories live. Discover now