1 глава

184 11 0
                                    

Мене звати, Чімін. 16 років. Моє життя видалося таксобі. Я з народження наполовину сирота, тому що мама померла підчас пологів. Я залишився з батьком. В 7 років мій тато одружився і в мене зявилася мачуха. І ні, вона не була, як у всіх відомих казках про принцес, наприклад Попелюшки. Вона мене дуже любила і балувала. Через 2 роки не стає батька. Я сирота. Залишилася тільки моя "мама". Доручі цікавий факт. Я не традиційної орїєнтації. І в усіх моїх шклах були така банда, що чькавали з таке. Спочатку я терпів і дойшло до того, що я порізав вени. Це на усе життя мені запам'яталося дукількома шрамами на зап'ясті й в медичній книжці. Після цього я говорю мамі про усі проблеми, й як недивно вона постійно мене заставляє міняти школу.
  Тому і сьогодня я йду знову в нову школу. Як завжди я проснувся і пішов готувати сніданок, так як мама рано йде на роботу, а приходить аж в ночі. Через це я научився самостійності. Тай я на роботі по вихідних й вівторках, намагаючись заробити трохи на навчання.
  Саме голвне в нас немає шкільної форми. Якось не хочиться викуноти пару тисяч на форму походивши пару місяців. Всетаки шкода. Підібравши перший одяг, який попався під руки. Я вийшо і через пару хвилин отримав повідомлення від мами.
Одяг:

Одяг:

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

На вулиці відчувалися нотки нічного доцу

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

На вулиці відчувалися нотки нічного доцу. Аромат осіннього листя. На асвальтованій доріжці де-не-де замітні маленькі калюжки. Легенький вітерець навіює прохолодою.
   Я уже прийшов в пункт призначення під назвою "Школа". Швидко знайшов свій клас. Я майже узявся за ручку двері, та не тут то було. Раптом хтось відкриває двері і удар приходить мені прямо в ніс.
- Ай. Сссс - просичав я від різкої болі.
- Вибач- холодно промовив хлопець і пройшов повз.
   *Ти молодець Пак Чімін. Самий визучий.*
- Привіт- раптом з класу вискачило дві чіїсь голови.- Не зважай на Юнгі. В нього сьогодні настрій не той. В прочому, як завжди.
- Привіт.- Відповів я.
- Я Техьон. Ти - Чімін. Так?
   *З квадратною посмішкою він такий милашка.*пронеслося в моїй голові
- Так
- Не зважай на цих двох. Віни походу з ранку кави перевипили, чи солодкого переїли і наче діти ганяють туди сюди.- почувся голос з класу.-Привіт. Я Сокджин. Можна просто Джин.
- Приємно.
- Привіт. Я Найон. Давай дружити.- промовила друга гіперактивна людина в цьому класі.
- Привіт. Да вай)
- Тільки надіюсь ти мене приймеш.
- А чому не повинен?
- Нууу. Я по дівчатам і по хлопцям. Короче Бі.
- Знову допікуєш новеньким, Найон.
- Я не допікаю😠. Так що закрий ворота, Хосок.
-Менше твого патякання = менше шуму в класі.
- Вой вой вой.
- В нас новенький?- промовив хлопець, тільки зайшовши в клас.
- Так- коротко промовив Джин.
- Де мені можна сісти?- спитав я, бо скоро почнеця урок і більшість місць були пустими.
-  Коло Юнгі . Он та задня парта.- показав пальцем на парту Хосок і я поплентався туди.
- Дякую)
  Продзвенів дзвінок і усі почали заходити до класу. До парти підійшов той хлопець, що ударив мене дверима.
- Привіт. Мене звати Чімін.
  *А? Він нехоче познайомитися з сусідом по парті? Завжди зі мною в перший день усі хочуть познайомитися. Не бери в голову Чімін.*
  Юнгі дістав з свого портфеля пинал, зошит й що дивне підручник з англійської мови, хоча зараз має бути алгебра.
- В нас уроки поміняли. Наша вчителька математики захворіла.- якось зациклений в телефон промовив Юнгі.
-Зрозуміло.
   Почався урок. Всі затихли і через пару хвелин прийшла учителька англійської мови. Вона така мила. Низького росту. Вона навіть виглядаю дуже молодо. Каштанове більше до рижого волосся. Легкий макіяж, який тільки видає розева помада. Одіта вона в чорний діловий костюм і блакитну блузу.
  День пройшов зовсім незамітно, учителі мене добре зприйняли. Усі зі мною хочуть поговорити. Я подружився ще з Джином, Намджуном і Мією, а з Хосоком в першу чергу, тому що десь після третього уроку він почав активно зі мною розмовляти. Він такий приємний співрозмовник. Один Юнгі на мене не зважав, постійно кудись ішов на перерві і приходив дуже злим. А на уроках я замічав пристальний погляд в свою сторону, а на двох останіх уроках він навіть заснув.
  Ось і прозвинів урок і можна йти додоми, а Юнгі мирон посопує на парті.
-Юнгі, вставай. Уроки уже закінчилися. - я почав його будити, а в відповідь почув тільки мучання.
-Добре. Зараз встаю.- проговорив шопотом  - В тебе є вода?- він уже відкрив очі і трохи жмурився через яскраве світло з вікна.
- Так. Зараз.- дістав й зразу протягнув майже пляшку з водою. Юнгі зробив пару ковтків та віддав її на зад.
- Дякую.
-Не ма за що.
  Я вийшов з класу і зараз я направляюся на роботу.
  Прийшовши як завжди узявся за роботу в кафе.
- Ти знову змінив школу? - запитала пані Чон. Вона головна цього кафе.
  Жінка років 35. Одягається не офіційно, але й не повсякденно. Не носить туфлі на високій платформі, проте деколи дозволяє собі обути взуття на підборах. Ростом трохи вища за мене, чим мене деколи дразнить, називаючи "Маленьким котеням". Я б не заказав, що вона аж така серйозна. Зі мною вона розмовляє, як з другом чи ліпше сказати сином. Своїх дітей в неї немає. Ще в юному віці вона була закохана в одного хлопця. Вони навіть одружилися і уже через рік він почав їй ізміняти. З того часу з чоловіками в неї так і нічого не склалося.
  Деколи ми любимо на роботі поговорити про хлопців і це навіть з якоїсь сторони незвично, але цікаво.
- Так😅.
- І як тебе прийняли?
- Нормально. Вони такі класні.
- Повезло з однокласниками.
- Дуже😊.
- Тобі хтось сподобався?
- Ні.
- Доречі. Сьогодні можеш іти до дому. Я сама тут справлюсь.
- Правда? Але мені потрібно...
- Не хочу навіть чути. Зарплату я тобі зарплату.
- Дякую, вам велике.- зрадів я й швидко зібрав свої речі та швидким кроком направився до дому.
  Коли я прийшов мами іще не було, тому я вирішив приготувати вечерю.
Пройшла година і я уже усердно почав робити задачу з геометрії. Хоча мені і подобається розв'язувати задачі, але цю я проклинаю уже годину.
- Аааааа!!- проричав на усю кімнату і узявся за голову. Тупий удар по столу і я уже вдарив голову об той проклятущий зошит.- Убийте мене прошу вас! Я не витримаю.
  Раптом на телефон прийшло повідомлення. І я швидко дістав його, щоб подивитися що там таке.




Глави тут будуть відповідго
главам в Instagram:ff_vkxym .
На даний момент там уже є 6 глав.
🦄
🦄
🦄
НАДІЮСЯ НА ВАШУ ПІДТРИМКУ

Вилікуй моє серцеWhere stories live. Discover now