Вечір. Темно-зелене листя троянд, що обплітало стіни старого маєтку, ледь тремтіло від кожного подиху осіннього вітру, згинаючись від ніжних дотиків, яких не були позбавлені й великі алі бутони, кожна пелюстка яких здавалася виконаною з оксамиту.
Аромат, ненав’язливий і терпкий, заповнював ніс та легені, злегка набрид за останні кілька місяців, але водночас заспокоював і викликав роздратування, змушуючи знову втрачати самовладання. Що це таке? Просто троянди, безглузді квіти без душі та емоцій, без серця, а отже, й без почуттів. Якби вона тільки могла стати однією з них, загубившись у тонких колючих стеблах, злившись зі своїми бездушними сестрами... Ні, так більше тривати не могло!
Різкий порив — бліді долоні з силою відштовхнулися від кам’яних перил, порослого «бур’яном» балкона, і дівчина вже біжить вниз широкими сходами, збираючи шлейфом темної сукні опале листя і червоні сльози троянд. Куди вона біжить? Навіщо? Що зараз керує нею? Шкіряні, майже невагомі черевички маленькими підборами відбивали кожен новий крок, що наближав її до мети. Ще трохи... Ще зовсім трохи...
Останні промені вечірнього сонця завершували свій шлях за горизонтом. З боку заходу чулося тупотіння копит. Одна-єдина розшита карета, запряжена породистими скакунами, рухалася в напрямку до маєтку. І щойно вона зупинилася, з неї вийшов молодий чоловік у чорному фраку. Його весь вигляд видавав важливу персону, чиє ім’я та бажання були приховані за холодністю і зверхністю. Темний чоловік повільно рухався в бік маєтку, кидаючи на нього погляди, сповнені презирства. Хоча сама будівля, виконана в готичному стилі й прикрашена дорогими фігурами та різьбою, йому сподобалася, проте її мешканці не змогли достукатися до його серця. Темрява й кров, просяклі в історії дому Аберкорн, витіснили будь-яке бажання повернутися сюди. Проте пам’ять усе ще зберігала приємні картини далекої юності: величезний розкішний сад, сміх, веселощі й безтурботність. Усе це залишилося в минулому, поховане під тоннами старих образ.
Чоловік повільно просувався до своєї мети, його впевнена хода могла викликати здивування у випадкових свідків, адже манери він уже давно втратив.
Опинившись біля дверей, чоловік прискорив крок, а потім легким рухом руки розчинив двері, ніби знав, що йому за це нічого не буде. Усередині він оглянувся. Практично порожній дім, густі тіні павутиння і мізерні меблі. А колись тут проводилися бенкети, і навіть пил не встигав з’являтися...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна Відданість
VampiroТемна Відданість - готична новела, що пронизує серце та душу, занурюючи читача у світ аристократичної вампірської пристрасті. Елізабет, молода аристократка, що стала вампіром, блукає у темряві власних бажань. Її серце, колись чисте й непорочне, тепе...
