Мокрі, спітнілі долоньки були доречно приховані під рятівною тканиною рукавичок. Дзвінкі підбори не торкалися паркету під час польоту танцю. І лише одного разу на обличчі дівчини промайнула вимучено щаслива усмішка. Їй доводилося посміхатися, щоб приховати під фальшивою маскою відчаю. Вона мала радіти, але чомусь страждала. Дихання час від часу збивалося, в грудях ставало особливо гаряче. Стурбований погляд Едгара ковзав по ній до завершення танцю, чоловік вслухався в філігранні рухи дівчини, ніби бажаючи щось сказати, але не наважуючись почати. Після танцю він вивів її із зали, наказавши слугам принести склянку чистої холодної води.
— Вже втомилася? — з певною насмішкою в голосі промовив вампір, ніби ненароком кинувши дежурну фразу.
Так, чоловік не любив надмірного прояву почуттів і ніколи собі такого не дозволяв. Не смів дозволити, виховання було іншим.
Еліза лише заперечно похитала головою, опускаючи погляд. Невже Едгар не бачить? Невже зовсім не помічає, як вона на нього дивиться? А може, знає?.. Знає, але грається! Грається з її наївними односторонніми почуттями, навмисно завдаючи біль, отримуючи від цього невимовне задоволення, ніби поглинаючи. Як жорстоко...
По його світлому, виразно окресленому скулами обличчю пробігла легка усмішка. І губи, скривившись у звичній напівусмішці, знову викликали замішання. Довгі пальці, недбало торкнувшись пасма, що вибилося з зачіски, прибрали його з тонкої, ніжної шиї, відкриваючи погляду пульсуючу вену, що так солодко зваблювала проникливий погляд. Мабуть, це стало звичним — ось так, по-господарськи, ніби він дійсно мав на це право, пити її тягучу, пряну кров протягом довгих днів. Але цього разу брюнетка відсторонилася, не давши гострим, мов леза, іклами торкнутися своєї шиї.
— Не потрібно, — сказала вона твердо, сміливо. Вона вибудовувала між ними стіну, забороняючи робити те, що було звичним у їхньому усталеному зв'язку.
Не можна, не можна дозволяти йому. Кожного разу, відчуваючи гостру потребу, Едгар пив її кров, часом ослабляючи до критичного рівня. Але ласкаво, ніжно, чуттєво дивився виключно на Марію.
Ревнощі, образа, злість — яскравий коктейль дозрілих емоцій облив її серце і душу диким, томним ядом, застеляючи ясність розуму, а може, навпаки, вперше прояснюючи його по-справжньому.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна Відданість
VampiroТемна Відданість - готична новела, що пронизує серце та душу, занурюючи читача у світ аристократичної вампірської пристрасті. Елізабет, молода аристократка, що стала вампіром, блукає у темряві власних бажань. Її серце, колись чисте й непорочне, тепе...
