Мізерне полум’я олійних світильників грало відблисками на стінах, кидаючи дивні тіні. Троє чоловіків, статних і високих, гордих аристократів із засученими по лікоть рукавами, вовтузилися з приготуваннями. Кров, багато крові, закупленої з надлишком на фермі, з високих бутлів стікала в глибоку ванну. Стіл захаращували оберемки трав і тюбики благовоній, якісь мікстури і склянки. У кімнаті більше нікого не було, та й не передбачалося. Ритуал, хоча був їм вже добре знайомий і відомий, але все ще залишався недосконалим і спірним, адже точного рецепта не було ні в кого, тільки, можливо, у найдавніших серед вампірів, Носферату.
У напівпідвальну кімнату, як і заздалегідь домовлено, тихо, ніби злодійка, ступила Еліза. На миловидному дівочому обличчі був помітний страх, вона знала лише, що це посвята, але подробиць ніхто їй не розповідав. Ледве пересуваючись крихітними ніжками, дівчина проходила вперед, тримаючись за стіни, намагаючись не впасти від дурманячих трав, що заповнюють думки туманом. Крок за кроком дівчина рухалася все ближче і ближче до ванни, біля якої стояли рідні їй по крові чоловіки: батько, брат і дядько. Напівпідвальна кімната не давала побачити навколишнє, але на стінах все одно були помітні незрозумілі ієрогліфи, які мали свій прихований, сакральний сенс.
Опинившись біля резервуара, майбутня безсмертна опустила ніжку в кров, замазуючи «червоною фарбою» білосніжний наряд, нічну сорочку. Її тіло поступово занурювалося у ванну, обрамлюючись червоним. Але відчуття неправильності того, що відбувається, не відвідувало дівчину. І це природно, адже туман у голові, викликаний травами, випитими напередодні, занурював розум у подобу наркотичного сп’яніння, не даючи юній особі усвідомлювати, що відбувається.
Чоловіки утворили трикутник, сідаючи на підлогу навколо дівчини, малюючи між собою довгі лінії багряним, з’єднуючи свої фігури. Монотонне звучання приглушеного баритону відлунювало в кімнаті, наповнюючи її ніби певного роду вібраціями, піднімаючи з повітря туман, що клубочився в центрі живого трикутника. Темний дим бився об невидиму перешкоду, ніби хижак, загнаний вправним мисливцем у пастку. А після темрява, покірно підкоряючись твердій волі покликаних її істот, птахом кинулася вниз, заповнюючи своєю сутністю тіло підлітка, яка лежала у крові. Обличчя провалилося, занурюючись у приманку, що заповнювала рот і шлунок. Тіло билося в конвульсіях всього мить, а потім обм’якло, не рухаючись.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна Відданість
VampiroТемна Відданість - готична новела, що пронизує серце та душу, занурюючи читача у світ аристократичної вампірської пристрасті. Елізабет, молода аристократка, що стала вампіром, блукає у темряві власних бажань. Її серце, колись чисте й непорочне, тепе...
