Нас пов'язали музика та квіти

Глава 2. Flos*

...

- Тож нам негайно треба розпочати посадку кавунів! Ти згодна, Акарін?!

- А? Що? Так... Давайте починати...

- Гм... Що ж... Нехай почнеться посадка кавунів!!!

Ну що ж, знайомтесь... Цю милу гучну семпай звуть Хіяма Тамако... Думаю, прізвище підкреслює її вогнений характер, пишеться як полум'яна гора (так, так, себ-то вулкан). Вона хороша, так, справді, проте якщо береться за якусь справу... Ховайся, бо й тебе накриє. Цього року тема наших зборів - кавуни...

- Акарі, чого ти така якась..?

- Яка?

- Гм... Ну-у... Дивна якась.

- Дивна? Може...

Ще б пак... Після зустрічей з такими диваками, яких цікавлять пісні, фікуси і усе інше,
нормальним не залишишся...

- До речі, у нас на форумі нове замовлення... І замовник вимагає особистої зустрічі.

- Зустріч... Добре, зустрінусь з ним під час клубних занять.

- Ура-а, з мене солоденький апан*.

- Ага...

А цю невисоку дівчину звати Хікарі. Вона була першою, хто підтримав, коли у мене були складності, не дивлячись на те, що вона гяру*...

***

Настінний годинник невпинно відраховував час... І де цей замовник?!

...

Хоча... Здається, чути чиїсь кроки.

Коли відчинились двері... Переді мною був той самий дивак, цього разу вже без гітари.

- Що будемо замовляти? - чому голос знову тремтить?! - Здасться, ти залишив повідомлення на нашому форумі...

- О, я тебе шукав! - його очі знову засяяли.

- Якщо у тебе немає замовлення, я, думаю, можу іти... - я вже була майже біля дверей.

- Зачекай! - він схопив мене за руку, - Можеш, будь ласка, зіграти ще раз?

- Що?

- Ну, пам'ятаєш, ти грала ту пісню...

- «Залишся поруч» ?

- Так, її, будь ласочка.

- Добре... - він досі тримав мою руку. - Може відпустиш?

- А? Ой! Вибач, - і чому він так зашарівся... Чудик.

***

...

- Як тебе взагалі звати?

- Мене?

- Не мене ж.

- Ну-у... Юкіо... Наґамото Юкіо... Нага як у Довгий; Мото як книга... А тебе як звати?

- Мене... Ханаморі Акарі... Хана як квітка... Морі як ліс.

- Тобі воно дуже личить.

- Справді? Чому ж?

- Ти ж любиш квіти от і личить, - він знову заусміхався...

...

Ми вже п'ять хвилин йдемо до кабінету музики... Чому він у іншій будівлі... Чому я взагалі на це погодилась?!

До клубної кімнати залишилися всього нічого, лише піднятись на поверх вище і уже там.

- Ой...

- Обережно! - він схопив мене за руку, знову.

- ...Д-дякую, - я ледве не впала. - Дякую.

- Та нема за що. О, прийшли...

Знову цей клас. Цього разу сенсей залишила вікно відчиненими, вітерець обдував обличчя... Ммм... Приємно.

***

「いかないで」

- Гарно...

- Дякую... Слухай, може, теж щось награєш?

- Гм... Давай.

Він узяв гітару, налаштував...

Daphne,
Ficus,
Iris,
Maackia,
Lythrum,
Myrica,
Sabia,
Flos.

...

Руки почали грати фортепіанну партію. Мені подобалась ця пісня, нагадує про моє захоплення квітами і минуле...
Ми зіграли разом до кінця.

「Flos」

- Ого, ти і цю знаєш?

- Виходить, що так.

Ми сміялись... Так ніби все й справді чудово. А може й справді.

______________________________________

Примітки:

Flos (лат.) - квіти.

Апан - солодка булочка, є багато різновидів. Зазвичай, їх продають у шкільних буфетах.

Гяру - напрям серед японок. У типічної гяру зазвичай висвітлене волосся і засмагла шкіра (іноді від природи, іноді спеціально зроблена у салоні). В Вікіпедії є більш розгорнуте пояснення.
______________________________________