В мене чи то краще сказати в мого тіла з'явилася одна дуже цікава звичка - хворіти, одразу після подавляння емоцій. Я трохи читала про психосоматику, тому впевнено можу це пояснювати на своєму прикладі.
Буквально декілька днів тому в одному досить людному місці я зробила зауваження сестрі, моя знайома, сидячи біля мене зробила зауваження мені. Цитую: "Це не культурно". Я відповіла щось на зразок: "Добре, що хтось мене навчить культурної поведінки". Та мій голос не був саркастичним чи "зловісним". В першу ж мить я навіть не знала як на це реагувати і розгубившись відповіла те, що відповіла посміхаючись і досить люб'язно чи спокійно. Не впевнена, яке слово краще опише відповідь. Хоча була досить сердита на неї, але мене виховували так, що мовчання - золото і не треба сваритися з іншими. Відвернувшись в іншу сторону, мою голову відвідали такі думки:
- її не стосується що і кому я говорю;
- вона теж повелася не тактовно, роблячи, в свою чергу зауваження мені;
Деякий час я таки обдумувала свою відповідь і вважала її занадто правильною і що мені потрібно було сказати щось інше. Та вирішила не повертатися до цієї розмови.
Проснулась наступного ранку із колючим болем у горлі. І перше, що я сказала до себе: "Молодець, Юля! Промовчала і маєш тепер". Так, розізлилася я таки на себе за те, що досі не можу говорити те, що відчуваю; за те, що приглушую в собі негативні емоції; за те, що погано стараюсь ставати собою.
А потім така до себе: " Ну, давай подумаємо, що це ти таке подавила в собі, що горло болить?". Так-так, іноді я говорю з собою в голос і іноді в множині чи на "ви". Це дивно, але так я й вирішую внутрішні конфлікти.
Загалом, я обговорила цю ситуацію в голос, сказала, що мала би сказати зовсім не те. І на цьому все. Через якийсь час горло зовсім перестало боліти.
Загалом, більшість своїх болей чи хвороб я лікую розмовами зі своїм тілом і різні ліки, пігулки дуже рідкі гості в моєму організмі.
Хоча воно якийсь час, до того як я почала вивчати психосоматику, купу разів натякало. Я практично перестала їсти м'ясо, бо десь пів року мене нудило від одного його запаху, та й зараз мало що змінилося. Не вживала молочку в усіх її проявах, бо запах був неприємний, хоча це вже минуло, але це теж те, що рідко вживається мною. Усі напої без цукру. Рідке вживання мучного чи чогось такого.
Та всі ці відмови абсолютно не вплинули на мою зовнішність, хіба що акне поменшало. Я не схудла й не поправилася. Я дозволяю собі їсти те, що хочеться і коли хочеться, не ставлю ніяких обмежень в своїх бажаннях.
Лише недавно помітила, що моя постава не правильна і передній нахил тазу. Це все треба поступово вирішувати і думаю, з правильним підходом усе вийде.
