Різдвяна знижка і все, що було після

Частина 9

Форт було зруйновано, а від імператорського війська залишилася жменька бійців. Я шукала очима Ареса, роздираючи кожного, хто ставав на моєму шляху. Він іще живий, інакше гру було б закінчено. Тільки де він? А, он там відчайдушно махає мечем. Ще декілька хвилин, і тепер тут лише він, я і мої мерці. Вони обступили його колом і чекали мого наказу. Легкий жест руки – і перша хвиля мертвяків пішла в бій, потім друга, третя. Арес кричав щось у шаленстві і махав мечем на всі боки, але противників не ставало менше. Це було чисте божевілля. А ніхто і не казав, що буде легко. Хочеш стати даркіном, так борися за це!

Він розрубав скелет орка і вже заніс меч над тим, що колись було темним ельфом. Я упіймала лезо рукою, а іншою стисла його шию. Поріз пік і долоня стала липкою від крові. Кинула його на землю, забравши зброю. Він тримався за горло і відкашлювався.

– Аресе, глянь, проти кого ти воюєш!

– Проти... нечисті... – прохрипів він.

Я відчувала, що в нього при собі всі кристали, відчувала цю силу, але він її не знав, для нього вона була чужою.

– Глянь уважніше!

Перед ним стояв скелет темного ельфа, точніше, ельфійки. В колись красиве каштанове волосся було вплетено блакитну стрічку, яка зараз, хоч і брудна, але тріпотіла від вітру, нагадуючи про давні хороші часи. Вона не була воїном, воїни не носять суконь. Та і взагалі у більшості цих мерців не було зброї. Це були звичайні мирні жителі, яких свого часу просто вирізали, як тварин.

«Зрозумій, Аресе! – подумки благала його. – Ти можеш зрозуміти. Ця гра – не просто рубання направо і наліво. Це цілий світ! І він живий. Кожної вільної хвилини його навідують тисячі гравців, які втікають сюди в пошуках справедливості, розради, примарного щастя... Що буде тоді, коли імператор остаточно переможе? Що буде з тими, хто вибрав шлях орка або темного ельфа? Не всі ж такі благородні і грають лицарів. Зрозумій, Аресе! Зрозумій! І якщо ти все-таки станеш даркіном і вб'єш мене, то автоматично перетворишся на нове уособлення зла. Цей світ без нього не може існувати. Так за що ти б'єшся? Чи це для тебе лише гра?» Але нічого із цього я не могла йому озвучити, бо такий був задум сценаристів...

Скелет ельфійки нахилився до Ареса і поклав свою протрухлу долоню йому на щоку. Вона дивилася на нього пустими зіницями, хотіла щось сказати, але не могла. Мерці німі. Ельфійка простягла до нього другу руку і розтиснула пальці – там лежала дитяча іграшка. Пташка, вирізьблена з дерева.

Арес підняв на неї здивовані очі. То така вона, оця страшна нечисть?! І він зрозумів.

Темрява огорнула його – і світ Саренрей прийняв нового даркіна.