📍boy's home
Дш-проходіть в вітальню, почувайте себе як дома
Е-а ми закажем суші
Брайс покотив мене за всіма і я думала що так і буду сидіти в кріслі але підійшов Хаслер і взявши мене на руки сів на диван але замість того щоб посадити мене збоку брюнет лишив мене в нього на колінах
Всі сидячі навколо з шоком дивились на нас а хлопці шей хитро ухиилялись
М-Джей..?-з питанням дивилась я на нього бо такого точно неочікувала
Дж-щось не так принцеса?
М-нуу..*ніби я проти* ні
Він усміхнувся
Дж-от і сиди
Я спокійно сперлась на груди хлопця поки він обійняв мене двома руками за талію прижимаючи мене ще блище
Н-так це все класно солодка парочка але ми чекаєм твого розказу-вона дивилась на мене
М-фух... навіть не знаю з чого почати
В цей момент одна рука Джейдена стала нладити мою талію заспокоюючи, що реально помагало
М-ну давайте з того що ви знаєте, я балерина... колишня-сказала я кинувши погляд на свої ноги-чемпіонка Каліфорнії 20-го року і наймолодша прима ЛА
Хлопці-воооу!
М-от-я показала їм ту саму папку в телефоні але вони догортали аж до:Ед-вау, це дуже красиво!
А-це те до чого ми прагнем!
Дж-а хто це?
М-хм..мій найкращий друг.. бивший, йому ж інвалідка не потрібна
В цей момент мою талію трохи зжали
М-так от трохи більше року назад в мене були танці якими я жила проводячи в залі по 8 годин-всі були в шоці-були найкраща подруга Райлі і друг, він теж танцював і саме він на фото, це Пейтон-я проковтнула ком згадуючи наші тройку-в школі відмвниця, «золота дівчинка», добра, всім помагає, сміється, всім ділиться, не те що зараз-я пустила смішок-і саме краще що я мала, точніше кого, мій старший брат...-от тут я повернулась і уткнулась лецем в груди Джейдена бо моїми щоками починали котитись сльози але я продовжила говорити-Чейз Хадсон
Б-ти ж...
М-да-да сказала, але ця людина-моє все, він знав все, помагав, контролював, захищав, ми проводили дуже багато часу разом, він єдиний хто мене зупиняти коли я не велазила з залу, єдиний хто бачив мої сльози... до одного моменту-я подивилась на Брайса-саме він називав мене не «Мі», не «сонце», а «мала»
Б-вибач
М-все ок, в один день все рухнуло, ми вертались з сусіднього штату коли в нас врізалась фура, батьки віділались лише переломами, я хочаб жива лишилась але що це дає якщо я мертва в середині від мене відірвали найріднішу людину, Чейзі, саме так я його називала, помер на місці-все, мене накрило і я не скриваючи плакала в кофту Джейдена поки той міцніше обійняв мене і не переставав гладити а всі інші боялись і слова сказати
Так в тишині де було чути тільки мене ми просиділи хвилин 20 поки я за покоювалась
М-після аварії я майже весь рік провела в лікарні на реабілітації, весь час не вчилась, в мене різко змінився характер, та ви виняток, ви бачите мене «стару»-я усміхнулась-єдині друзі іспарились з мого життя ніби їх і не було, танці автоматом відпадають і все я лишилась один на однин з собою ну і ше батьки які вроді і помагають але я бачу як їм це тяжко дається.
Н-Боже...
Е-мі
Всі одночасно встали і окруживши нас міцно обійняли підтримуючи
Дш-і що нічого не можна зробити?-запитав він коли всі сіли назад
М-нуу.. в мене є один шанс ходити і навіть танцювати, точніше операція, але моя сім'я не має таких коштів плюс в ЛА цього не роблять а тільки в Нью-Йорку тобто ще плюс переліт і проживання а ще плюс реабілітація ну і наостанок людина яка буде зі мною 24/7 і буде вчити мене заново ходити-видихнула я-ми не зможем це все оплатити, я це розумію тому просто змирилась з фактом, що я інвалід
Дж-Мія, можливо все!
Я засміялась
Б-ми серйозно
М-ну ну
Тут мені прийшло повідомлення від мами
-«Мі, коли ти додому?»
Швидко відписавши коротке «зара» я відклала телефон
М-схоже мені час
Е-вже?
Я кивнула
Н-тоді і ми поїдем
Б-ех..ну ходім, ми вас проведем
Джейден не хотіли пересадив мене назад в крісло в якому порівняно з його колінами взагалі не зручно і ми виїхали ну або вийшли на двір пообіцмались з дівчатами і ті поїхали до себе
Е-хто проводить?
Дж-я!-тут же сказав він
Б-ну хто б сумнівався
Ті троє засміялись обійняли мене і Джейден повіз мене до майже сусіднього будинку
Дж-чому ти так впевнена що не зможеш стати на ноги?
М-бо я реаліст Джейка, реаліст
Дж-ну ми ще подивимся
Я не придала його словам значення
За буквально хвилини дві ми вже були на моєму подвір'ї і Джейден подзвонив у дзвінокНа сьогдні все!
💗💗💗
ВИ ЧИТАЄТЕ
шанс є завжди
FanfictionДівчина з не простою судьбою, чиє життя перевернулось з ніг на голову в одну мить і здається що вже ніколи нічого не буде як раніше... Поки в її житті не з'явиться він