шанс є завжди

3

Після уроків хлопці вивезли мене на двір, зазвичай мене бісило коли мене хтось возив «я можу сама» завжди говорила я і цей раз не виняток пле з цьою тройкою спорити просто не можливо і я здалась. Тепер вони спорять хто по черзі буде возити мене, за цим так смішно наблюдати зі сторони.
Б-тебе підкинути?-махнув він в сторону трьох припаркованих машин
М-нє, я не додому
Дш-а..?-він не вспів договорити як в мене задзвонив телефон і побачивши на екрані "dad" я показала щоб ті затихли
РОЗМОВА
М-так тат?
Та-в тебе закіньчились уроки, тебе забрати?
М-ні, я не додому
Та-а куди?
М-ти ж знаєш, як завжди, тут якраз не сильно далеко
Та-Аа ну окей, лиш не довго
К-ага
КІНЕЦЬ РОЗМОВИ
Дж-а куда ти?
М-неважливо, до завтра
Вони нащастя не стали мене допитувати кожен по черзі присів обійняв мене і хлопці сіли в свої машини а я поїхала в місце де буваю частіше ніж в магазинах напевно.
Через 15 хвилин я була перед пам'ятником свого брата, як би це не звучало. Навколо ні душі, як завжди, воно і на краще, я можу виговоритись
М-привіт Чейзі, я так скучила, ти не уявляєш..-говорила я з опущеною головою і скрізь ком в горлі який стає завжди коли я згадую його..-сьогодні я вперше пішла в школу, в нову школу, само собою мене висміюють, Хах-я пустила нервовий смішок-але і заступаються, три короля школи за якусь інвалідку, прикольно. Знаю ти би не одобрив моєї дружби з ними... але вони класні, помагають навіть, Джей своєю впертістю схожий на тебе..-я усміхнулась-Джош прям як ти вигодовує мене... а Брайс, просто як старший брат, за ним як за тобою, кам'яна стіна.... Доречі вони тебе знають, хах, ну не дивно, ти ж «тусовщик», але ми «просто однофамільці», не хочу допитів, я не витримаю... добре, що ніхто не знає про моє минуле, танцювальне...
Брайс назвав мене «мала», надіюсь мою реакцію ніхто не замітив, як ж я скучила за фразами «мала, підйом!» або «мала, приготуй сніданок», мені тебе не хватає...-на останіх словах по моїй щоці покотилась одинока сльоза
Весь цей час я не замічала нічого і нікого навколо, ніби переді мною стоїть Чейз хоча я розумію, що це всього лиш образ в моїй голові, але в цей момент для мене є тільки я і він
Тут на мої плечі з двох сторін падають великі теплі руки, від неочікування я дьоргаюсь а повернувши голову в сторону замічаю долоні в тату, догадатись хто це не тяжко
М-довго тут стоїш?-тихо бормочу я одною рукою витираючи ще мокрі щоки
Дж-з «..я так скучила...»
М-Джей...
Дж-я не буду нічого питати-він досі стоячи заді обійняв мене трохи нахилившись в низ
М-дякую-пробормотала я обійнявши його масивні руки
Дж-*вона багато чого пережила..*
Дж-*треба постаратись помогти хочаб підтримкою і захистом*
Дж-давай я все ж таки відвезу тебе додому
Я нічого не сказала як він повіз мене др машини де відкрив пасажирські двері.
Хаслер легко підхопив мене на руки, ніби я пушинка і посадивши склав каляску в багажнік
Дж-куди везти вас мадам?-усміхнувся той завівши машину
М-*адрес*
Дж-Оо дуже не далеко від нашого з хлопцями будинку
М-«нашого з хлопцями»?-повернулась я
Дж-а точно ти ж не знаєш, я з Брайсом, Джошем і ще одним хлопцем живем разом, треба буде доречі тебе з Ентоні познайомити
М-ще один? Ну окей
Він дивився на дорогу але явно був задуманий
М-а бачу, що ти маєш багато питань, але.. давай хочаб завтра і з усіма, я думаю їм теж буде цікаво-говорила я дивлячись у вікно
Дж-ти впевнена? Тобі ж тяжко...
М-рано чи пізно треба з кимось поділитись-видихнула я
Дж-спокійно, просто знай, що тепер в тебе є т..чотири друга, які ніколи не дадуть тебе в обіду!
Я розплилась в усмішці
М-дякую!
За короткою розмовою ми підїхали до мого дому
Джейден витягнув візок посадив мене і вже хотів котити як я схопила його за руку
М-далі я сама, спасибі, ти ітак зі мною сьогодні навозмвся
Дж-мені не тяжко принцеса
М-до завтра-я усміхнулась він мене обійняв і сів в машину

Привіт, мої дорогі!
Відпишіть будь ласка як ви? Яка у вас обстановка? Надіюсь все гаразд, люблю!💗
Слава Україні!❤️🇺🇦