шанс є завжди

17

Morning
07:00
М-Джей...-пробормотала я знов проснувшись першою-Джейден нам треба збиратись
Дж-а?-він ледве відкрив очі
М-*такий мілашка..*-я усміхнулась-вставай давай
Він недовольно піднявся з ліжка і взявши мене на руки без слів поніс в ванну де поспдив на вже привичку тумбоку і так ми разом чистили зуби і вмивались
Дж-так принцес я тебе вдіваю, збираю тобі сумку і їдем-командував той стояли біля шафи куди ще вчора вспів розкласти наші речі. Спочатку Джейден вдівся сам:

Потім вибрав сам мені ось це:

Потім знов сам вибрав білизну:

Дж-думаю в цьому буде зручно-пробубнів він собі під ніс і повернувся до мене-позволиш?
М-не питай, все добре, вчора я просто не очікувала
Він усміхнувся і спочатку перевдів трусики а лиш потім зняв футболку
Дж-в тебе дуже красива фігура моя маленька принцеса-ухмильнувся той
М-Оу..дякую-я засмущалась і відвернулась
Дж-ее Хадсон привикай до компліментів, особливо моїх!
Я усміхнулась і сама застібнула ліфчик
Потім я вділась і сиділа в телефоні поки Джей метушився і зберав мої речі в сумку
М-Джей.. візьми ще прокладки в чемодані-тихо сказала я
Дж-а ок-він кинув і їх в сімку-все?
Я кивнула
М-*він ідеальний*
Дж-все тоді час їхати

📍hospital
Як тільки ми зайшли на вході ми замітили містера Вілсона
В-Оо я вас якраз чекав
Дж-і вам добрий лень
В-як ти Мій, готова?
М-трохи переживаю
В-це нормально, але не варто, ходім, я вас проведу до твоєї палати
Ми зразу пішли за ним до самої крайньої палати
От нам відкрили двері і я бачу шикарну одномісну палату
Дж-*дякую тат*-усміхнувся він самий собі
В-поки облаштовуйтесь і поїш Мій, а трохи пізніше почнем підготовку
М-добре
Він вийшов лишивши нас в двох
Першим ділом Джейден переклав мене на ліжко, розклав речі в тумбу неподалік і сів збоку
Дж-дзвони батькам
Я кивнула
Ми пів години десь розмовляли з ними, хоча в основному мама просто заспокоювала мене і настроювала на краще а потім нажаль в нас робота і їм потрібно було іти перед тим сказавши
-«Джей я чекаю твоїх повідомлень!»
Дж-принцес я піду в иагазик тут напроти куплю тобі їсти і скоро вернусь, окей?
М-я не хочу їсти-пронила я
Дж-треба Мі, треба
Я вздихнула і змирилась
Хаслер поцілував менее і вийшов
А я просто залипала в телефон стараючись відволіктись від думок, що ж буде вечором
Як тут телнфон брюнета який він забув на тумбочці задзвонив, я знаю, що це не правильно, але мій інтерес взяв верх і я взяла телефон до якого могла легко дотягнутись де на екрані світилось «mammy»
М-ну вона ж буде хвилюватись, так?-розсуждала я в голос
Вирішивши, що так я все ж таки взяла трубку

РОЗМОВА
Ема-Джей, які новини?
М-це Мія
Ема-Оо привіт, а де мій синок?
М-пішов в магазин
Ема-а ну добре, так які новини? Я і з тобою не проти поговорити
Я невольно усміхнулась
М-ми вже в лікарні, в шикарній палаті, маю ще декілька вільних годин
Ема-сильно переживаєш?
М-є таке, але нащастя я не одна
Ема-ще би мій син тебе лишив! Він би так получив від нас з Джоном
Я засміялась
Ема-сонце, в операції нема нічого страшного тим більше ти нічого не будеш відчувати
М-я це розумію
Ема-а потім вже задача Джейдена навчити тебе знов ходити
Джон-це буде найтяжче і найдовше але результатом ти зможеш повернутись в танці
М-о Джон, добрий день
Джон-привіт Мі
М-ви знаєте за балет?
Ема-ми знаєм і за Чейза
М-батьки...-пробормотала я
Ема-Оу.. вибач
М-ні все добре
Тут в мою нову кімнату зайшов Хаслер з пакетом в руках
Лж-принцес, ти що робиш?
М-Ем.. з твоїми батьками говорю
Дж-що?
Джон-привіт Джей
Ема-а ти проти?
Дж-та ні, просто Мі вже забрала моїх друзів, тепер батьків, в особливості маму, хто далі?
Ми всі четверо засміялись
Дж-так все, Мії треба їсти, так що ми подзвоним або я вже напишу пізніше
Джон-давай давай, відгодовуй її
Дж-само собою
КІНЕЦЬ РОЗМОВИ