Дівчина з не простою судьбою, чиє життя перевернулось з ніг на голову в одну мить і здається що вже ніколи нічого не буде як раніше...
Поки в її житті не з'явиться він
Це могла би бути звичайна історія про просту дівчинку-підлітка. В якої багато друзів, хоббі всього її життя-танці, школа де дівчинка йде на золоту медаль а головне щаслива сім'я з люблячими батьками і любимим старшим братом який замінив Мії найкращого друга, точніше заміняв... Все було шикарно до одного дня, який змінив життя сімї Хадсон на 180 градусів.
Мія з батьками і братом повертались від бабусі з сусіднього штату, додому залишалось всього нікого, за кермом їхав батько, поруч спала мама а діти заді обидвоє сиділи в телефонах. Тут машина починає різко тормозити, крик тата, удар, а далі темнота... Той день забрав у Мії все, можливість ходити... саме так, аварія прикувала молоду дівчину до інвалідного візку, автоматично тепер в неї нема любимого заняття яке відволікало її, також всі «друзі» іспарились зі словами «нам інвалідка не потрібна» а ну і найгірше тепер дівчина єдина дитина в сімї, Чейз помер на місці, не дочекавшись швидкої допомоги... Це був найбільший удар для Мії, з ким їй тепер усім ділитись? З ким дивитись фільми до ранку, а з ким «гуляти» по парку? Рік, на рік Хадсон молодша випала з життя, провівши його в лікарні на реабілітації. За цей час проведений майже в одиночку дівчина змінилась, з милої дівчинки яка всім завжди помагала, ідеально вчилась і боялась лишнього слова сказати, вона стала стервою без емоцій які всерівно на все і на всіх.
Теперішній час (М-Мія; Ма-мама; Та-тато) Ма-Мія!-зайшла до мене в кімнату мама перед тим постукавши, коли я читала книжку в себе на ліжку М-ну?-не відволікалась я Ма-ти ж памятаєш що завтра 1 вересня? М-це до чого ти? Ма-ти ідеш в нову школу М-я не буду Ма-це не обговорюється! Ти ітак собі багато пропустила! М-і ще пропущу! Ма-Мія до вчись останій рік і все! М-ну як ти собі це уявляєш?-я відклала книжку і нарешті подивилась на жінку Ма-я вже договорилась всі уроки будуть на першому поверсі і не вже ти думаєш, що тобі ніхто не допоможе? М-ти ж знаєш, я ненавижу допомогу, ненавижу бути слабкою, ненавижу... Ма-запхай свою гордість далеко і заспокойся! Завтра ти відправляєшся в школу!-вона не дала мені і слова сказати як вийшла М-шикарно-я закотила очі і вернулась до читання Та спокійно почитати в мене схоже не получиться, тепер в мене в голові одні тільки думки про завтрашній день М-*вже уявляю ці погляди* М-*надіїмся, що мене і Чейза там не знатимуть* М-*ох завтра буде весело*
Morning 07:30 Проснулась я від стуку в двері а потім зайшла мама Ма-добрий ранок М-ранок добрим не буває-бормотала я ще сонно Ма-Мі! Я промовчала, мама підійшла і легко піднявши мене на руки посадила на крісло яке стояло вже як завжди біля ліжка і повезла в ванну хоча прекрасно знає я сама можу це зробити Я швидко вмилась привівши себе в порядок а от далі без помочі мені нажаль не обійтись. Воно помогла мені вдітись:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
М-все, далі я сама! Вона тяжко вздихнула але таки вийшла а я покотилась побити макіяж:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
І взявши з тумблчки телефон зїхала по спеціальних для мене «сходах» на перший поверх де на кухні вже сиділи батьки Та-привіт Мі Я лиш кивнула Та-їш і я тебе відвезу М-ага Через 15 хвилин я з горем пополам сиділа в машині поки тато ховав мій засіб пересування в багажнік Та-готова до першого дня в школі?-вже завівши машину питав той М-ага, прям від радості скачу Та-ну Мій, ну не веди себе так з людьми! М-звичайно татку-натягнуто усміхнулась я Далі ми їхали в тишині. М-зупини тут, не хочу щоб всі бачили, як ти мене пересаджуєш-говорила я на під'їзді до школи Та-впевнена? М-так! Він вийшов, дістав каляску, на руках посадив мене і я поїхала до школи
