Дівчина з не простою судьбою, чиє життя перевернулось з ніг на голову в одну мить і здається що вже ніколи нічого не буде як раніше...
Поки в її житті не з'явиться він
Ще через дві години, коли ми з Джеєм просто дивились тік ток в обнімку на мому ліжку в палату постукали а потім зайшов лікар В-ну що, прийшла твій час Я засміялась М-звучить так собі В-ну що поробиш, іди перевдівайся в лікарняний одяг і поїдем в операційну Я зробила глибокий вдих видих і з допомогою Джейдена перевдівшись в ванній і коли вернулись мене зразу вклали на ліжко і покотились по коридору в ту саму кімнату, де станеться саме для мене страшне хоча я розумію, що це мій шанс на те саме життя що і рік нащад. Всю дорогу по коридору Хаслер ішов біля мене і тримав за руку та перед дверима нам прийшлось розлучитись бо мене завели в операційну закривши двері перед лицем хлопця Як тільки я заїхала мене переклали на іншу койку вкололи в вену катетер наділи на леце маску і сказали: ?-рахуй до 10 в голос М-1 М-2 М-3 М-4...-все це було останє що я памятаю, а далі тимнота
POV Jaden Як тільки Мію забрали я сів на крісло під дверима і став з нетерпінням чекати хоть якихось новин Я старався весь день не панікувати і не показувати переживання Мії якій і так не солодко а от зараз не можу собі знайти місце хоча і розумію, що треба зібратись М-*так треба написати Кейт та і мамі, пле блін їм окремо все писати занадто довго* І тут мені прийшла ідея Я швидко створив групу де добавив і Міїнмх батьків і своїх
ПЕРЕПИСКА Дж-мені лінь писати вам все окремо, я надіюсь ви не проти цієї групи Ма-хаха, ми тільки за Дж-от і добре Ема-які новини? Дж-Мію тільки забрали в операційну Ма-огосподи, надіюсь все буде добре Джон-не переживай Дж-Кейт я обіцяю в ЛА ваша донька вернеться на своїх ногах! Ма-дякую) Та-Джей докладай все! Дж-окей окей КІНЕЦЬ ПЕРЕПИСКИ
Операція продовжувалась години 3 весь цей час я не находив собі місця, безперестанку ходив туди сюди пере дверима, кожні 20 хаилин мені приходили повідомлення від дорослих які переживали, причом мої не менше Хадсонів. І от нарешті до мене вийшов містер Вілсон до якого я тут же підлетів Дж-як Мія? Все добре? В-так, не переживай, зараз переведем в палату, але вона буде ще довго відходити від наркозу тому Джей їдь додому, відихни, приходи завтра і тоді почнем реабілітацію Дж-так швидко? В-чим швидше тим краще Я кивнув і пожав йому руку Дж-дуже вам дякую В-це моя робота-усміхнувся той і я пішов на вихід з лікарні розуміючи, що дівчину я зараз не побачу
📍home Як тільки я змучений завалився на ліжко я дістав телнфон і подзвонив обом батькам одночасно
РОЗМОВА Та-що там? Дж-я вже дома Ема-тобто? А Мія?! Дж-операція пройшла добре, вона до ранку буде відходити від наркозу як мені сказали і містер Вілсон відправив мене додому Ма-фух... Джон-слава богу Ема-чекаєм завтра Та-щось ще сказали? Дж-що вже завтра почнем по трохи ставити Мі на ноги Ема-удачі Джон-це задача не з простих і вона на тобі Дж-я зможу, я знаю навіщо це роблю Ма-Ема, Джон, у вас неймовірний син! Та-Мії дуже повезло! Ема,Джон-дякую Дж-приємно чути Ма-чекаєм завтра від вас новин Дж-обовязково Ема-надобраніч Дж-папа КІНЕЦЬ РОЗМОВИ
І лиш тоді я зміг спокійно піти в душ і лягти спати Дж-*так не хватає моєї принцеси збоку* Дж-*кого мені обіймати?* Дж-*надіюсь вона як найшвидше повернеться додому* Дж-*я справлюсь!* Дж-*головне підтримувати її щоб та не опускала руки* Роздумував я перед тим як повністю відключився змучений
Morning Я проснувся максимально рано навіть без будильника, сходив в душ, вдівся:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
(Образ з цього концерту) І сівши в машину я поїхав в магазин біля лікарні, купив щось чим ми зможем обидвоє поснідати і лиш тоді поїхав в клініку де зразу побіг вже в знайому палату
