- Знову привіт. Бачу ти сильно стомився. Мабуть міцно спиш. Розповім сьогодні щось легеньке. Легеньке тут, а в голові тяжке немов великий каменюка. Казатиму про те що є у серці, а не тут. Почнемо? Ну що ж...
Я сумую за тобою, за неймовірною красою.
Довго тягнуться ті дні коли від тебе я вдаличені.
Погляди твоїх очей неначе бриски з-під копит коней.
А твоє волоссям неначе діамант в променях сонця.
Таке ж магічне й незрівнянне як вітерець легкий, весняний.
Як я дивлюсь на зеленіючі ліси невистача твоєї красоти.
Лягаю спати я в надіях що опинюсь в твоїх обіймах.
А теплота твоїх очей цінніша найдорогоцініших камней.
У зелененьких як смарагд очах я бачу сенс свого життя.
Коли сумуєш ти у серці гаснуть всі вогні.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поки небо ще не вкрили літаки. Збірник віршів
PoesíaЗбірка моїх віршів з приходом війни. Теми у віршів різні є як про війну так і про звичайне життя, адресовані комусь. Збірка буде поповнюватися після написання нових віршів. Сподіваюсь вам сподобається
