Гра в чотири руки

Угорські танці номер 5

 Шерлок повернувся додому. Лишив пальто на вішалці. Перше що привернуло його увагу це звук. Голосна музика десь з нижньої квартири. А потім і голос Ватсона.
-Мад! Відчини ці кляті двері!- намагався перекричати динамік сусід.
-Дідько, що таке, і чому в нас грає Брамс?- скривився детектив, підійшовши до друга.
Джон обернувся і тяжко зітхнув:
-Ми були в лікарні. Їй сказали… точніше мені сказали, вона підслухала.
-Та що сказали?- нетерпляче квапив його Холмс.
-Що це кінцева. Все що могли зробити лікарі зробили. Краще бачити вона не стане.
-Сука.- лайнувся чоловік.- і давно вона там?
-Десь пів години.
Із квартирки пролунав постріл.
Чоловіки тривожно переглянулися і кивнули. Рішення вибити двері було прийнято одноголосно і мовчки.
Під сильним ударом військового замок не встояв. Двері з гуркотом відчинилися. 
"Угорський танець номер п'ять" Брамса вдарив по вухах ще голосніше. 
-Стій тут, я сам. Бо якщо вона не застрелилась, то може вмазати випадково в нас.- сказав Шерлок і спустився вниз.

 В кімнаті пропахшій тютюновим димом і порохом, на дивані сиділа Мад і в такт до музики водила пилочкою по нігтям. Поруч лежав пістолет, а кругом уламки розбитого скла від кришталевих ваз та світильників, по яким певно жінка і стріляла. Декілька розтрощених тарілок, такий же фужер. На кришці піаніно все ще стояв програвач, нестримно відіграючи Брамса вже мабуть по десятому колу. 
Користуючись моментом, чоловік тихенько перехилився через спинку дивану та з майстерністю кишенькового злодія забрав зброю. Побачив в тарілці на столику десятки пігулок снодійного, та початий бокал з водою поруч. Значить якусь частину вже випила. Дідько.
Метнувся до програвача та нарешті вимкнув музику.
-О, Шерлоку? Ти?- спитала спокійно.
-Я.- Холмс тут же викинув до біса тарілку з пігулками і поклавши руки на плечі жінці стрепенув її, приводячи до тями.- скільки ти випила?
-Слухай, не міг би ти допомогти мені нафарбувати нігті? Вони в покійників такі негарні завжди, синіють. А я маю бути гарна.
Він відчув від неї запах парфумів. Окинув оком її парадне вбрання, макіяж.
-Скільки ти випила?!- крикнув голосніше.
-В мене ще є трохи часу. Але поквапся, бо в морзі того ніхто робить не буде.
-Бісова дівка!- Холмс підхопив її на руки і перекинув через плече, наче мішок.- ти курва думаєш, що робиш?!

 Через десять хвилин її обличчя вже обдали крижаною водою. Хтось вмив її. Мад трохи прийшла до тями, та виявила себе сидячою на підлозі в ванній, спираючись на бортик. Поруч сидів детектив, в дверях стояв Джон. 
Холмс протягнув їй склянку солонуватої води і змусив випити кілька ковтків.
-Досить. Я в порядку. - відмахнулась від чоловіка.
-Ні, ти не в порядку!- Шерлок відставив склянку.
-Якби хтось не запхав мені пальців до горла, була б в порядку.- буркнула невдоволено.
-Якби хтось не нажерся пігулок, я б і не пхав. 
-Міг би хоч вийти. Менш за все, я б хотіла щоб хтось спостерігав, як я при параді блюю в ванній.
-Якби я вийшов, ти б ідіотка втопилась в унітазі.
-Він правду каже. Ти була напівсвідома. Треба було тримати тебе.- всміхнувся Джон.
-Це огидно.- фиркнула сусідка.
-Не огидніше, чим те, що ти наробила в квартирі. В старенької Хадсон серце стане, як побачить що з її кришталем.
-Не треба було мене відкачувати тоді.
-Бляха, яка ти нестерпна! - Шерлок злився.
-Думаю вже все. Треба її вкласти.- сказав доктор.
Не церемонячись детектив знов підняв її, і поніс на верх до свого ліжка. Розлючено кинув дівчину на постіль і одним рухом накинув ковдру.
-Можна якось м'якше? Я все ж таки жінка.- фиркнула сусідка.- якби я вдарилась об бильце?
-Як на людину яка збиралась померти, ти аж надто переживаєш за те кляте бильце!
-Але ж не померла! То що мені тепер голову розбити?
-Шерлоку, не кричи.- в кімнату увійшов Ватсон.- іди пройдись, я побуду тут.
Детектив хотів щось ще додати, та обірвався на півслові й мовчки вийшов геть.