Гра в чотири руки

Робота

До вітальні Шерлока зайшов Майкрофт, розмірено постукуючи тростиною. Привітався. 

Невже сам? — фиркнув детектив, оглядаючи пустий коридор за гостем.

А ти ще на когось чекав? — усміхнувся старший брат.

Та ні, — відмахнувся Шерлок і всівся в крісло, запрошуючи брата зайняти сусіднє.

Як просуваються справи з терористичною мережею? —  старший присів.

Коли будуть якісь новини, я тебе повідомлю.

Це дуже важливо! Ти не розумієш. Агент віддав життя, щоб нас повідомити. 

Ну й дурний. Певно, хотів похизуватися…

Почувся цокіт підборів, на який миттю обернувся молодший Холмс.
Мад увійшла до кімнати без стуку й не вітаючися, усілася на диван. Закинула ногу на ногу. Тканина її широких штанів тихо шелеснула. З-під чорного піджаку на білій сорочці виднілася портупея, що тримала кобуру з пістолетом.
Детектив на секунду затримав на ній погляд, а потім обернувся до брата. 

 Що, повірив, що я сам? — посміхнувся Майкрофт.

Скоріше в те, що ти самотній, — відповів на посмішку молодший.

Це не так.

Це так.

Єдиний, хто зараз справді самотній, це ти, — буркнула з дивану жінка.

У тебе забули спитати, — у такому ж тоні огризнувся детектив, — душа компанії просто! 

У всякому разі Джон зі мною розмовляє. З тобою —  ні, —  посміхнулася лукаво. Майкрофт вискалився.

Навіть ти для мене дурнуватий, братику. Уяви, як з іншими. Я живу у світі акваріумних рибок.

Ну не знаю, два роки минуло. Може й ти завів собі якусь рибку? — уїдливо спитав Шерлок.

Досить, — старший підірвався з місця.

Устала й Мад. Мовчки пішла на кухню. Зробила собі чаю. Тут усе було як колись. І від того хотілося рознести в цій кімнаті кожну поличку. Навіть чашки ті самі. На одній усе ще залишився відбиток її помади, що в'ївся у фарбу. Чай на тому ж місці, де й завжди. Навіть нова пачка її улюбленої кави тут. Дівчина відкрила шухляду, аби остаточно запевнитися, що він повернув і дрібниці. Там як і раніше лежали дві пачки цигарок на її смак і запальничка. Мадлен із розмаху закрила шафку, грюкнувши на всю хату.