Фініш, звук коліс, шум вітру. Кожен хто встає на дошку проти когось, бажання перемогти і в грудях дико б'ється серце, враження, ніби то зараз зламає грудну клітину. Але чому, чому не завжди так? Проблема у трасі, дошці, швидкості чи в людині?
— Та годі, чувак, це було не чесно!
— Нічого подібного, просто ти постійно позаду плетешся. З тебе до речі обід. Хоча, було кльово поганяти з тобою на швидкість, і це відчуття- знову наринуло на мене.
— А? Що за відчуття?— Запитав скейтер трішки накрнивши голову у бік.
— Коли у грудях так колотиться серце і на душі так приємно, відчуття немов ти стаєш одним цілим з дошкою і швидкість це твій друг.
— Хм... Можливо це просто викид адреналіну у кров, таке буває із-за навантажень та емоцій.— хлопець розвів руки в боки, пожимаючи плечима.—Ходімо назад, нам потрібно поквапитись до школи.
— Але так не завжди.
— У сенсі?— Рекі здійняв бров.
— Ну... наприклад: коли я вперше їздив на скейті з Шедоу- було те відчуття, але коли я був на гонці з Джо- такого не було.
— Дивно. Може ти втомився?
— Та ні, я відчуваю себе добре і навіть краще ніж зазвичай.
— А коли ти ще це відчуваєш таке?
Ланґа трохи помовчав, згадуючи.— В останній раз коли я їздив з Адамом і коли їзджу з тобою.
—... Навіть не знаю. Пішли, купимо перекусити до школи.— Сказав К'ян, чиє руде волосся переливалось у сонячному промінні, що тільки почало розливатися по небу.
«У грудях знов так тепло, це відчуття. Чому? Через що? Згадався діалог з мамою, але що це значило "бути чесним зі своїми почуттями"? «Хіба я щось відчуваю до Рекі?» Хлопець врізався у спину попередуйшовшого.
— Ланґа, ти хочаб іноді дивишся куди рухаєшся?
— Вибач, я просто... трохи замислився.
— Заходь давай, чи ти так і будеш у дверях стояти?— Провівши Хасеґаву поглядом, випалив Рижик.
З ранку у закладі майже нікого немає, і це було на користь. Рекі пішов до каси, а Ланґа спостерігав за ним із-за столу. Поклавши голову на складені на столі руки, пролежавши так декілька хвилин хлопець майже заснув, якщо б не рука як лягла на спину.
— У тебе все добре? Ти в останній час постійно такий кволий, - з занепокоєнням поцікавився скейтер.
— Все добре, просто, не виспався сьогодні.— перевівши погляд зі столу на хлопця що нависав над ним, і зустрівшись поглядами. Щось у грудях стискало, повітря стало важчим.
— Раніше лягати треба, — випрямився хлопець.
— Якщо б я не їздив постійно з тобою на "S"— то лягав би,— поклавши голову на місце пробормотів Хасеґава.
ВИ ЧИТАЄТЕ
SK8:the infinity / Скейт: Нескінченість «Найважливіше»
FanfictionІнколи, відносини між людьми міняються, а деякі не обдумані рішення ведуть до чогось нового. Але що завжди залишається вічним це: дошка, звук вітру у вухах під час катання, та друг який розділить з тобою цей момент. _____ Фф по фендому sk8: the inf...
