Не дивлячись що вже настала осінь, сьогоднішній вечір був теплий. Вулиці Окінави були пусті, тільки декілька безхатніх тварин трапились дорогою хлопцям. У такий пізній час майже ніякі заклади не працюють, окрім цілодобових крамниць.
— Туди. — вказуючи на єдину вивіску що світиться, промовив Ланґа.
Зі звуком вхідного дзвіночка двері, хлопці увійшли до крамниці.
— І що пан Рекі бажає? — з посмішкою звернувся Ланґа до друга.
— Ходімо, можливо щось нове тут з'явилося.
Декілька хвилин хлопці стояли біля стендів з товарами, обираючи що взяти. Вибір хлопців пав на нові смаки батончиків, декілька різних снеків і дві пляшки різної газованки з новими смаками.
Чекаючи на касі, Ланґа звернув увагу що Рекі поводить себе занадто спокійно. Декілька годин тому він ледь не кидався на всіх, а тепер так тихо себе поводить. «Хоча ймовірно він просто втомився. Вже пізно, звісно він хоче спати, а не вештатись вулицями.»
Виходячи з крамниці було вирішено піти до скейт-парку. Дістатись туди на дошках не змарнувало багато часу.
Сидячи на лавці у парку хлопці розпакували декілька пачок снеків на пробу. Деякі були смачні, а деякі ніколи не будуть доїдені. Поки Рекі їв батончик Ланґа спробував цукерки що вони купили. «Господи, як це люди взагалі їдять?»
Щоб перебити огидний смак у роті Ланґа запив водою, яка була поруч.
— Не їж це. На смак як солона зубна паста.
— Хах, добре що ти їх першим куштував. — посміхаючись відповів хлопець.
— Ага, радий старатись. — відпиваючи ще ковток газованки, Ланґа промовив, — Тримай, спробуй.
— Я сподіваюсь воно не ще гірше на смак за ці цукерки. — сказав кароокий, беручи пляшку.
Відпивши декілька ковтків, Рекі схопив на собі погляд друга який посміхався. — Що?
— Тобі так подобається зі мною цілуватись?
К'ян закрив пляшку і кинув її у хлопця. — Придурок.
Ланґа засміявся, захищаючись руками. — Ти казав що я можу говорити що хочу. — продовжуючи сміятись, він підібрав пляшку що впала.
— Я вже жалкую про це. — потираючи перенісся, пробурмотів хлопець.
— До речі, з приводу того скейтах що ти робив, він у понеділок буде готовий?
— Він вже готовий. Тільки зібрати залишилось, а це вже хвилине діло. — позіхаючи промовив останні слова.
— Спати хочеш?
— Коли ти за мене перейматись почав? — посміхаючись запитав К'ян.
— Я завжди за тебе переймався, бідненький Рекі постійно калічиться як тут без цього.
— Господи, я тебе зараз реально приб'ю!
Ланґа встав на скейт і трохи від'їхав. Він розумів що це був просто жарт, бо К'ян так і залишився на місці нерухомо, дивлячись на Хасеґаву підриваючи підборіддя рукою спираючись на зігнуту під себе ногу.
— Ага, тікай поки можеш.
Ще деякий час хлопці пробули у скейтпарку. Коли майже всі куплені продукти були з'їдені, крім тих самих огидних цукерок, скейтери вирушили до дому.
ВИ ЧИТАЄТЕ
SK8:the infinity / Скейт: Нескінченість «Найважливіше»
FanfictionІнколи, відносини між людьми міняються, а деякі не обдумані рішення ведуть до чогось нового. Але що завжди залишається вічним це: дошка, звук вітру у вухах під час катання, та друг який розділить з тобою цей момент. _____ Фф по фендому sk8: the inf...
