З ранку коли знаходишся у теплому ліжку, єдине що може порушити спокій сну, це будильник о сьомій ранку. У напівще сонному стані Хасеґава все-таки зміг вимкнути цей винахід Сатани.
Прийшовши трохи до тями, хлопець сів на край ліжка протираючи очі й намагаючись зійтися із думками. На деякий час він просто сидів і розглядав кімнату спершись на руки що тримались за край матраца. Але шум з першого поверху вивів блакитноокого із "медитації".
Надівши футболку Ланґа спустився до кухні, де його зустріла мати, що прибирала уламки від колишньої чашки. Подивившись на зляканого сина, вона випрямилась і на її лиці з'явилась тепла усмішка.
— Я тебе розбудила?
— Ні, я раніше прокинувся. З тобою все гаразд?— з сонним обличчям і трохи занепокоєно запитав хлопець.
— Все нормально, я її випадково зачепила. Краще йди збирайся до школи я сама тут все приберу.
— Добре.— трохи протягнувши слово й повільно обертаючись, Ланґа попрямував до ванної кімнати.
— Тобі зробити кави?— почулося із кухні.
— Так, якщо не складно.— гучно щоб його почули за дверима, відповів підліток.
Стоячи навпроти дзеркала, канадець бачив якогось кудлатого Єті. Йому самому стало смішно зі свого зовнішнього вигляду.
Вмившись прохолодною водою й уклавши волосся, до хлопця прийшла чергова порція роздумів про сенс життя, поки чистив зуби.
— Ти сьогодні пізно працюєш?— узявши свою чашку кави й трохи відпивши, поцікавився Хасеґава.
— Ні, сьогодні— ні. У мене і так великий переробіток у цьому місяці, керівництво вже казало про це.
— Мабуть, так навіть краще буде.
— Це із-за переїзду, я намагалася відволікти себе. Тут взагалі інший ритм життя ніж у Торонто.
— Там було краще?
— Що?!-— трохи розгубилася Нанако. Витримавши паузу, відповіла,- до моменту як Олівера не стало там був справжній рай, але бачити тебе постійно засмученим після його загибелі, було дуже тяжко. Але зараз ти знов усміхаєшся й у тебе є друзі, це не може не змушувати мене радіти.
— Тобто ти наважилася на переїзд через мене?
—Частково і заради себе теж. Нам обом потрібні були зміни у житті.
Ланґа нічого не повідав, просто мовчки схиливши погляд обмислював сказане матір'ю.
— Ну добре, мені треба на роботу, сніданок приготуй сам.- обійнявши сина і поцілувавши у скроню, пані пішла збирати речі і взуватись.
Хлопець так і залишився стояти спираючись на стіл. Його погляд був направлений в нікуди, підліток просто стояв намагаючись переварити всю інформацію.
ВИ ЧИТАЄТЕ
SK8:the infinity / Скейт: Нескінченість «Найважливіше»
FanfictionІнколи, відносини між людьми міняються, а деякі не обдумані рішення ведуть до чогось нового. Але що завжди залишається вічним це: дошка, звук вітру у вухах під час катання, та друг який розділить з тобою цей момент. _____ Фф по фендому sk8: the inf...
