- Прошу відвернись, я соромлюсь, - сміялась як дитина в очі.
- Але ти ж в самій сорочці.
- В цьому і проблема, я в самій сорочці,- не перестаючи сміятись стріляла очима,- і свічку згаси, прошу.
Він повернувся на лівий бік і згасив свічку.
Настала тиша. Липка, але не давляча. Шовк падає ногами. От одна нога відліпає від лакованого паркету і впирається в ліжко, от і друга. От вона подається вперед, обходить ліжко, стає проти вікна. місяць кидає слабий сіро-блакинтий блиск на її ноги. От вона вже стоїть перед ним опираючись на лікті, закидає одну ногу на ліжко. Бере сірники. Шерех картону і тихе запалювання деревини. Блакитне світло перебило тепле помаранчиве, залишаючись колами на стелі. А він не міг звезти з неї очей. Підглядав весь час.
- Мартина.
