Ти танцювала відбитком на стіні і стала примарою
Мого морозного дня,
Коли телефоні лінії тяжілі,
А птахів в селі вже не було.
Коли дерев'яні шибки побілених дерев вже померзли і скло стало сталеве.
Коли ліс шумів ніби надаючи сенс тиші похололого повітря.
Ти танцювала відбитком на стіні.
У нас хаті з померзлими шибками, було світло тільки від жарових ламп на дротах.
Тепло-жовте, гріюче, надаюче градусу відвертості.
Й тепло розливалось в мені від твоїх відвертих танців на побілений стіні,
Де мої очі хотіли запам'ятати кожну секунду, щоб не забути, ці промержі шибки.
І як гріла мою кров, умисли ти.
Гола відбитком на стіні, бо ти танцювала, щоб зігритись, бо з шибок задували вітри.
Телефоні дроти, були обірванні.
Як і мій з'язок зі світом.
Бо світом була ти, як та жарова лампа, відблиск якої на стіні був центом світу.
