«В людини два зори: зір тіла і зір душі. Тілесний зір часом забуває, та духовний пам'ятає завжди».
Олександр ДЮМА (батько), «Граф Монте-Крісто»
Лютий
— Можливо, якби ми просто спробували використати Сито спогадів, — почала Герміона, втретє за тиждень порушивши цю тему за сніданком.
Життя з Мелфоєм увійшло в нові береги, скинувши градус напруги, і тепер зупинилося на рівні, коли Герміона визнавала, що він не був тим, ким вона пам'ятала: хуліганом із дитячих років, що мимоволі став смертежером, — а він продовжував ходити навшпиньках навколо неї, наче очікуючи, що вона от-от втече. Він йшов на роботу, а вона залишалася в квартирі і поринала у дослідження. Іноді вона обідала разом із Гаррі чи Джіні. Але переважно Герміона читала. Вона прочитала сотні «Щоденних віщунів». Вона перебрала усі медичні видання: як маґлівські, так і магічні на предмет того, що могло стосуватися втрати пам'яті. І Герміона без особливого бажання, почуваючись до болю ніяково, прочитала історію текстових повідомлень, де вона усіляко зізнавалася в коханні й обожнюванні чарівникові, який явно і гадки не мав, як їй відповісти. Це був прояв відданості, по-своєму милий, але все одно, просто читаючи їх, вона відчувала, як шкіра вкривається сиротами.
— Ні в якому разі, — відповів Мелфой, проте в його голосі було вже набагато менше жовчі, ніж останнього разу, коли вона підняла тему відтворення спогадів.
Вона спробувала ще раз, намагаючись надати тону спокою та зібраності:
— Навіть цілителі визнали, що мій випадок не має точного прецеденту...
— І все ж вони були непохитними у думці, що перегляд спогадів про себе очима іншої людини може ще більше віддалити тебе від власної...
— Але якщо взагалі вийде так, що я їх не поверну...
Його стиснутий кулак опустився на стіл. Динамічність роздратованого удару Мелфоя сповільнилася, перетворившись на щось більш обережне й контрольоване, від чого контакт із дерев'яною поверхнею вийшов м'якшим. Поки він випускав пару, вдаючись до блокології, Герміона не відводила погляду від його очей.
— Не кажи так, — вигукнув він.
— Не казати що? Що я можу не повернути свої спогади? На цьому етапі це можливо, Мелфою.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чекати і сподіватися
Lãng mạn- Гаррі, - мовила Герміона дуже стриманим голосом, хоча відчувала, як лезо паніки розрізає її голосові зв'язки. - Чому Драко Мелфой кричав так, ніби його вбивали, про якусь свою... - це слово далося їй з неймовірним зусиллям, - дружину? Його зелені...
